З історії
Знайомі нам з дитинства консерви були розроблені в кінці XVIIIст. Коли француз Ніколя Франсуа Аппер виявив, що прокип’ячені банки з соком довгий час не псуються. Кмітливий француз став продовжувати експерименти з консервування інших продуктів, багато з яких виявились вдалими. Невдовзі Франсуа Аппер надрукував книгу: «Мистецтво консервування рослинних і тваринних субстанцій на довгий період». Йому навіть присудили титул «Благодійник людства», належно відзначивши важливість відкриття для наступних поколінь.
Свій нинішній вигляд консерви набули завдяки англійцю Пітеру Дюрану, який у 1810 році запатентував спосіб упакування консервних продуктів в жестяні банки.
Режим зберігання консервів
М’ясні консерви зберігаються в охолоджуваних і не охолоджуваних складах. Ящики з консервами укладаються в штабеля, нижній ярус ящиків становлять на дерев’яних рейках чи піддонах. Відступи від стін і стелі, засобів охолодження і розміри проходів повинні бути такими ж, як і при зберіганні інших продуктів харчування у тарі. Норма навантаження: 0:6 тон на 1 м2 вантажного об’єму камери для зберігання.
Консерви зберігають при температурі від 0 до +20С і відносній вологості повітря не більше 75%. При більш високій температурі зберігання і відносній чи високій вологості повітря збільшується швидкість корозії руйнування консервної тари, погіршується якість продукту.
Бомбаж
Бомбаж – це здуття банок із сторони дна чи кришки. Він буває мікробіологічним, хімічним і фізичним.
Мікробіологічний бомбаж - вздуття банок газами (аміак, сірководень і ін.) утворюється в результаті життєдіяльності мікроорганізмів у консервах. Він є результатом недостатньо ефективного режиму стерилізації, невідповідного санітарного стану технологічного обладнання, сировини, тари. Банки з мікробіологічним бомбажем підлягають знищенню чи технічній утилізації.
Консерви з хімічним бомбажем ті в котрих з’явились солі олова, заліза, алюмінію, які надають м’ясу металічного присмаку і визивають зміну кольору продукту, їх органоліптично виявляють по наявності шерховатості на внутрішній поверхні банки, такі консерви підлягають використанню по вказівці сан нагляду.
Фізичний бомбаж консервів являється наслідком вздуття банок в результаті заморожування їх вмісту чи деформації корпусу при переповненні банок, такі консерви підлягають реалізації за згодою сан нагляду.
Безкорисні поради
Дані поради ніяким чином не гарантують, що придбана за ними тушонка виявиться хорошою, також вони не гарантують що придбана в супереч ним тушонка виявиться поганою. Користуючись цими порадами, можливо тільки у певній мірі збільшити шанси придбати якісну тушонку в кожному конкретному випадку.
• Назва продукту. Для справжньої тушонки ГОСТом передбачена назва «яловичина тушкована» і «свинина тушкована», але не «тушена яловичина» чи «тушена свинина». Останні два варіанти, а також інші можливі наприклад «м'ясо по-домашньому», «тушонка особлива» чи «завтрак туриста», свідчать про велику самодіяльність виробника. У всякому разі такі продукти не мають нічого спільного з тим, що потрібно тримати в держрезерві на випадок третьої світової війни.
• Виробник. Найбільші м’ясокомбінати (з числа минулих державних), як правило, краще ніж маленькі компанії «АОЗТ», «Роги і копита». Хоча їх продукти не завжди відповідають очікуваному, у них, в якійсь мірі, вміст банки більш відповідає написаному на етикетці.
• Етикетка. Печатка на жести – дуже тяжка технологія, міститься, як правило, тільки на старих державних комбінатах. Це в деякій мірі захищає покупця від підробки, деякі етикети можуть практикуватися малими фірмами-однодневками. Якщо етикетка паперова, вона має бути прокатана клеєм по всій довжині.
• Місце виготовлення. Заводам, які розміщуються в периферійних районах Росії з розвитком тваринництва (Оренбургська обл. Бурятія), частіше буває дешевше класти в банки натуральне м'ясо, ніж організовувати невеличкі підвохи з соєю. Це ж відноситься і до заводів деяких країн СНГ (Білорусія, Україна, Казахстан).
• Вказування ГОСТу на етикетці – хороший знак. Для «Яловичини тушкованої» використовується ГОСТ номер 5284-84, у відповідності з ним, продукт повинен складатися із шматочків м’яса вагою не менше 30г кожний. Для «свинини тушкованої» і інших продуктів ГОСТи інші. У складі тушонки: великі шматочки натурального волокнистого м’яса, лавровий лист, перець, соль. Вона буває першого та вищого ґатунку. Термін придатності від трьох до шести років. Гірше якщо замість ГОСТу вказано ТУ – це менш сувора сертифікація. В склад тушонки по ТУ окрім обрізу, входять колагенні речовини: перемолоті жили, шкіра, хрящі, з’єднуюча тканина. Термін придатності такої тушонки не перевищує двох років. Найгірший варіант якщо нема ні ГОСТу ні ТУ, тобто виробник заздалегідь знає, що його продукт не відповідає ніяким стандартам.
• Вміст білку, жиру і калорій. В якісній яловичині тушкованій частина білку і жиру по 16-17г на 100г, калорійність 220 ккал/100г. Свинина при цій же кількості білку містить більше жиру і калорій. У інших продуктів вміст білку – не більше 10-12%, а жиру – в 1,5-4 рази більше. При цьому жирна тушонка має більш високу енергетичну цінність (до 330-350 ккал/100г), що в даному випадку також засвідчує не в її якість.
• Наявність значка 
Рос стандарту свідчить про намір виробника, хоч якось, показати відповідність продукту державним стандартам. М’ясні консерви, в першу чергу тушонка, являються стратегічним продуктом і запасаються в державних масштабах на випадок війни чи катастроф. Консерви для Держрезерву виробляються тільки по Державному стандарту. До закінчення терміну придатності (до речі, він обов’язково має деякий «запас» більше ніж вказаний на даті на декілька днів чи навіть тижнів) тушонку «викидають» в торгову мережу. На прилавку такі консерви легко впізнати – їх банки промаслені.
• Об’єднання всіх вище приведених пунктів. Тільки по ним можливо судити про продукт. Наприклад, лише одне вказання виробника не гарантує якості, доволі часто махінатори випускають заздалегідь неякісну продукцію, тушонку, причому в дуже схожій, на якісну, упаковці.
