Прокинувшись 24 лютого 2022 року від вибухів, Олександр Гончаренко навіть не підозрював, як сильно зміниться його життя в наступні місяці. Тоді він ще й подумати не міг, що за кілька днів стане волонтером, а згодом – офіцером розвідки.
Він не знав, що всього за пів року зазнає важкого поранення, через яке ледь не втратить руку. А ще Олександр не здогадувався, що саме ця травма стане поштовхом до започаткування власної справи, яка допомагатиме відновитися іншим військовим.
Читайте також: "Сучасне обладнання та індивідуальний підхід" - дружина ветерана відкрила в Чернігові реабілітаційний центр
Яким був його шлях від підприємця до захисника та назад, розповіли на сайті Українського ветеранського фонду.
"Коли побачив, що рука на місці, стало легше"
Олександр народився та все життя провів у Харкові. Після політехнічного інституту почав розвиватися як підприємець: спочатку в сфері HoReCa, відновлення ретроавтомобілів, а в 2015 році відкрив сервісний центр з ремонту спортивного обладнання. Спочатку власна справа не приносила відчутного заробітку, проте з часом вона розвинулася і зараз це один з небагатьох сервісів у ніші.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік відвіз дружину в більш спокійне місце та врятував сестру з дітьми з вже часткового окупованого села. 1 березня 2022 року мав намір долучитися до Територіальної оборони, проте дорогою ледь не опинився в епіцентрі ракетного удару по будівлі Харківської обласної державної адміністрації.
"Ми одразу почали витягувати поранених, розгрібати завали. Це було все дуже швидко, без думок, на автоматі. Того ж дня я отримав жовтий скотч на руку. Це було таке визнання, що ти свій. Ми до ночі вивозили людей. А вже ввечері я повернувся і сказав рідним: "Все, збирайтесь, ми виїжджаємо". Тоді вже не було сумнівів, що робити далі", — пригадує Олександр.
Читайте також: Спорт та процедури для здоров’я - ветеран Іван Кожак відкрив фітнес-зал та масажний кабінет "Люби себе"
Подбавши про родину, він повернувся до Харкова та почав активно волонтерити. Коли гуманітарна ситуація в місті стабілізувалася, чоловік долучився до війська та вже за 28 днів опинився у зоні бойових дій на Донеччині. А в серпні 2022 року неподалік Харкова військовий зазнав важкого поранення – йому відірвало кисть правої руки.
"Для мене це було найстрашніше, бо я все життя працюю руками. Я дивився на це і не міг повірити. Але мені пощастило, бо мене швидко довезли в шпиталь. Через 45 хвилин я вже був на операційному столі. Лікарі змогли пришити руку. І коли я вперше побачив, що вона на місці, стало значно легше”, — ділиться ветеран.
Розробив тренажери із власного досвіду реабілітації
Ще під час служби Олександр почав розробляти тренажери: передавав креслення колегам, вони виготовляли. Перший апарат передали в місцевий шпиталь – і він досі там працює.
Після поранення чоловік вже на власному досвіді переконався, наскільки важливою є повноцінна, якісна реабілітація. Він вважає, що для себе такої можливості не отримав – так, як було потрібно, працювати з рукою не зміг. І з цієї проблеми народилася ідея власної справи.
Олександр відновив сервісний центр з ремонту спортивного обладнання, і на його базі почав розвивати новий напрям – виробництво реабілітаційних тренажерів. Суттєву підтримку на цьому шляху чоловік отримав від Українського ветеранського фонду: його проєкт став переможцем конкурсної програми "Варто більше" та отримав фінансування.
“Зараз я відновив свій сервіс, він дає мені дохід. А тренажери — це окремий напрям соціального підприємництва. Ми вже робимо серійні моделі тренажерів. Частину передаємо в реабілітаційні центри. Частину продаємо, щоб розвиватися далі. І ще розробляємо нові прототипи. Усе зароблене вкладаємо в розвиток”, — каже підприємець.
За допомогою тренажерів можна проходити реабілітацію у шпиталях, тренажерних залах чи домашніх умовах. Прилади розроблені для людей з важкими пораненнями, ампутаціями нижніх кінцівок, порушеннями функцій опорно-рухового апарату, після інсультів. У планах – виготовити щонайменше десять апаратів-тренажерів "КРОКЕР", половину з яких передадуть безкоштовно реабілітаційним центрам та лікарням.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як родина ветерана Андрія Худолєя розвиває глемпінг на Полтавщині.
Фото: Український ветеранський фонд