У Волинському обласному госпіталі ветеранів війни, крім інших видів реабілітації, пацієнтам допомагають відновити мовлення. Після фронту сюди приїжджають бійці з черепно-мозковими травмами, ушкодженнями обличчя та наслідками сильних психологічних потрясінь. Частина з них втрачає можливість говорити або вимовляє лише окремі звуки.

Медики кажуть, що таких пацієнтів побільшало, але допомагати їм стає дедалі складніше. У госпіталі не вистачає фахівців, які займаються мовленнєвою реабілітацією. Водночас ті, хто є, працюють одразу з кількома пацієнтами, намагаючись повернути кожному не лише мову, а й упевненість у собі.

Читайте також: Ветеранів зі втратою зору запрошують у нову програму адаптації – як взяти участь

Складні травми і брак спеціалістів

Директорка госпіталю Оксана Шкаровецька розповідає, що раніше лікарі працювали переважно з цивільними пацієнтами після інсультів. Тепер більшість звернень пов’язані з бойовими травмами – ушкодженнями черепа, мозку.

«Це можуть бути поранення кісток лицьового черепа. Коли порушується артикуляція, йде скутість суглобів, неможливість формувати губи для того, щоб вимовляти слова, є й ушкодження язика», – розповідає директорка.

До цієї групи пацієнтів додалися й ті, хто страждає на логоневрози через психологічні порушення. Але головна проблема – кадрова: у госпіталі лише два логопеди, і обидва працюють за сумісництвом. Адже попри вимоги Національної служби здоров’я щодо наявності терапевтів мови та мовлення у реабілітаційних установах, знайти потрібних фахівців поки що непросто.

Терапевтка мови та мовлення Олена Цимбалюк ділиться, що нині веде чотирьох пацієнтів. Каже: результату можна досягти лише тоді, коли працюють усі – лікар, пацієнт і його родина.

«Для того, щоб чогось домогтися у реабілітації, потрібне емоційне сприйняття. У нас є і дихальна гімнастика, і артикуляційні вправи, і різноманітні масажі, відчуваються результати роботи ерготерапевтів, фізичних терапевтів, бо деякі фрагменти в роботі перегукуються», – говорить терапевтка.

Читайте також: Його життя зберегло кохання: захисник Тарас Левкович проходить реабілітацію після втрати обох ніг

«Він не говорить, але я його розумію»

56-річний Юрій Гладун відвідує заняття у кабінеті мови та мовлення після важкого поранення голови, отриманого під Куп’янськом у березні цього року. Місяць чоловік перебував у комі, а зараз пересувається з ходунками і може ворушити руками.

Його дружина Юлія постійно поруч і допомагає під час занять.

«Я вже пів року з ним кочую по лікарнях. Він не говорить, звуки в нього якісь виходять. Особливо, якщо він хоче щось. Але я його розумію, він зі мною спілкується кивком голови. Вже сьогодні сам наївся лівою рукою. Він у мене живчик. Я його люблю, це перше, а друге, мені силу дає Бог», – розповідає жінка.

Читайте також: Українки, які постраждали від війни, можуть безкоштовно отримати послуги пластичної хірургії та естетичної медицини

Маленькі кроки до великого результату

У відділенні неврології проходить реабілітацію 35-річний Ігор Харкевич, який отримав черепно-мозкову травму на фронті в червні 2023 року. Його лікар Віктор Улянський розповідає, що спочатку пацієнт був повністю знерухомлений. Відновлення почалося з найпростіших дій –  навчання сидіти та говорити.

На одному з етапів лікування йому зробили краніопластику у Волинській обласній лікарні і після цього він знову повернувся до госпіталю. 

Поруч з ним постійно його мама – Валентина Березюк.

«Спочатку він був перебинтований, а як зняли бинт, то я побачила вм’ятину, то зомліла. Кожен день йому дають завдання, він пише. Йому здається, що каже правильно, а коли йому дають зауваження, то вже ображається. Він вже чітко сказав на мене «мама», – розповідає жінка.

Нагадаємо, ветерани у Дніпрі можуть пройти реабілітацію через спорт.

Фото: Суспільне Луцьк