Військового зняли з усіх видів забезпечення через СЗЧ до внесення даних до ЄРДР: суд визначив, з якої дати законно припиняти виплати

Івано-Франківський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов військовослужбовця до військової частини, який оскаржив рішення командування про призупинення військової служби та припинення грошового, продовольчого, речового й інших видів забезпечення.

Суд дійшов важливого висновку: якщо військовослужбовцю закидають самовільне залишення військової частини або місця служби, саме по собі встановлення факту його відсутності не дає командуванню права одразу припиняти виплату грошового забезпечення. За законом така можливість виникає з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У цій справі військовослужбовець не прибув до частини 30 червня 2023 року, однак відомості про можливе кримінальне правопорушення внесли до ЄРДР лише 7 вересня 2023 року. Тому суд визнав незаконним припинення виплат за період із 30 червня до 7 вересня 2023 року та зобов’язав військову частину нарахувати і виплатити належне грошове забезпечення.

Водночас суд не скасував рішення про призупинення військової служби, оскільки воно було оформлене вже після внесення відомостей до ЄРДР.

Що сталося з військовослужбовцем

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та перебував у розпорядженні командира військової частини.

Ще 16 лютого 2023 року гарнізонна військово-лікарська комісія видала свідоцтво про хворобу, відповідно до якого військовослужбовця визнали непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців.

Пізніше командир частини наказом від 30 травня 2023 року надав йому відпустку для лікування у зв’язку з хворобою. Відпустка тривала з 1 до 29 червня 2023 року.

Після її завершення військовослужбовець мав 30 червня повернутися до пункту постійної дислокації військової частини в Коломиї.

Під час перевірки особового складу о 8:00 командування встановило, що він до частини не прибув.

Вже 1 липня командир призначив службове розслідування щодо обставин його відсутності.

За результатами розслідування командування дійшло висновку, що військовослужбовець самовільно залишив військову частину або місце служби з 30 червня 2023 року. У наказі зазначалося, що він не виконав вимоги статутів ЗСУ, самоусунувся від виконання службових обов’язків, порушив розпорядок дня частини та не повідомив командування про причини свого неприбуття.

Також було встановлено, що на момент проведення службового розслідування в діях військовослужбовця могли бути ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 407 Кримінального кодексу України — самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану.

Читайте також: ТЦК перевів військовозобов’язаного в іншу область: чому так стається і що робити

Командування доручило підготувати відповідне повідомлення та направити його правоохоронному органу.

Коли військового зняли із забезпечення

Попри те, що кримінальне провадження на той момент ще не було внесене до ЄРДР, 1 липня 2023 року командир видав окремий наказ, яким військовослужбовця визнали таким, що самовільно залишив військову частину 30 червня.

Цим же наказом його зняли з усіх видів забезпечення саме з 30 червня 2023 року.

Тобто фактично грошове забезпечення та інші види забезпечення припинилися з першого дня, коли військовослужбовець не повернувся після відпустки.

Однак відомості про можливе кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР лише 7 вересня 2023 року.

У витягу з реєстру зазначалося, що військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації та перебуваючи в умовах воєнного стану, не з’явився до військової частини після завершення відпустки, незаконно перебуває за її межами, а його місцезнаходження невідоме.

Саме ця різниця у датах стала ключовою під час розгляду справи.

Коли командування призупинило військову службу

У подальшому, 13 березня 2024 року, військова частина видала наказ по особовому складу про призупинення військової служби позивача.

У цьому наказі зазначалося, що службу призупинено з 7 січня 2024 року.

Водночас у наказі по стройовій частині від 14 березня 2024 року була зазначена інша дата — 9 січня 2024 року.

Попри розбіжність у датах, обидва накази були видані вже після внесення відомостей про можливе кримінальне правопорушення до ЄРДР.

У березні 2026 року військовослужбовець звернувся до військової частини із заявою, в якій просив видати наказ про його зарахування до списків особового складу та поставити його на всі види забезпечення.

Після цього він звернувся до адміністративного суду.


Що вимагав військовослужбовець

Позивач просив скасувати наказ від 13 березня 2024 року в частині призупинення військової служби, відповідний пункт наказу від 14 березня 2024 року, а також наказ від 1 липня 2023 року в частині його виключення із забезпечення з 30 червня.

Свою позицію він обґрунтовував, зокрема, станом здоров’я. Військовослужбовець посилався на свідоцтво про хворобу, відповідно до якого ВЛК визнала його непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців.

На його думку, командування мало врахувати цей документ та пов’язані з ним обставини.

Також позивач зазначав, що копії оскаржуваних наказів йому не вручали. Через це він просив поновити строк звернення до суду.

Читайте також: Відстрочка через «Резерв+»: кому не потрібно звертатися до ТЦК

Що відповіла військова частина

Командування проти позову заперечило.

Військова частина наголошувала, що висновок ВЛК про непридатність до військової служби з переоглядом через шість місяців сам по собі не означав автоматичного припинення всіх обов’язків військовослужбовця.

За позицією відповідача, після завершення лікувальної відпустки 30 червня 2023 року військовослужбовець повинен був прибути до частини. Однак він цього не зробив, на телефонні дзвінки не відповідав, про законні причини відсутності командування не повідомив і відповідних документів не надав.

Тому військова частина вважала законними як результати службового розслідування, так і накази про зняття із забезпечення та призупинення військової служби.

Командування також зазначило, що дистанційне поновлення на військовій службі законодавством не передбачене. Якщо військовослужбовець, службу якого призупинено, прибуває до частини, командир має встановити причини його відсутності та повідомити про його прибуття орган досудового розслідування і Військову службу правопорядку.

Що передбачає закон

Розглядаючи справу №300/2065/26, суд звернув увагу на положення частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Відповідно до цієї норми військова служба призупиняється щодо військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували чи добровільно здалися в полон, якщо інше не встановлено законодавством.

При цьому закон чітко визначає момент, з якого призупиняється військова служба.

Початком призупинення вважається день внесення відповідних відомостей до ЄРДР на підставі заяви або повідомлення командира військової частини про вчинення кримінального правопорушення.

Це означає, що сам факт відсутності військовослужбовця в частині та навіть проведення службового розслідування ще не є тією юридичною подією, з якою закон пов’язує призупинення військової служби.

Після призупинення служби військовослужбовець звільняється із займаної посади та вважається таким, що не виконує обов’язків військової служби.

Одночасно призупиняються дія контракту, виплата грошового забезпечення, продовольче, речове та інші види забезпечення.

Період призупинення також не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та вислуги років, яка враховується для відповідної надбавки та призначення пенсії.

На цей час військовослужбовець також не користується передбаченими для військовослужбовців пільгами та соціальними гарантіями і не враховується у чисельності ЗСУ.

Суд: призупинення служби було законним

Суд не погодився з позивачем у частині вимог щодо призупинення військової служби.

Службове розслідування, проведене військовою частиною, встановило факт самовільного залишення місця служби. При цьому військовослужбовець не оскаржив наказ від 3 липня 2023 року, яким результати цього розслідування були затверджені.

У матеріалах справи не було доказів того, що цей наказ скасували або визнали протиправним.

Тому на момент розгляду справи він залишався чинним, а встановлений службовим розслідуванням факт самовільного залишення військової частини не був спростований.

Суд також не прийняв аргумент позивача про те, що його медичний стан виключав можливість визнання його відсутності самовільним залишенням частини.

Суд встановив, що військовослужбовець дійсно мав медичні документи про стан здоров’я та проходив лікування. Саме з урахуванням цього йому була надана відпустка для лікування з 1 до 29 червня 2023 року.

Однак після завершення цієї відпустки він мав повернутися до військової частини. Тому саме по собі свідоцтво про хворобу не спростовувало встановленого службовим розслідуванням факту неприбуття.

Суд окремо зазначив, що аналогічний підхід до визначення моменту призупинення військової служби вже був сформульований Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2023 року у справі №420/8263/22.

Водночас щодо грошового забезпечення суд дійшов іншого висновку. Ключовим стало те, що військова частина зняла військовослужбовця з усіх видів забезпечення з 30 червня 2023 року. Однак на цю дату відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР ще не були внесені. Це було зроблено лише 7 вересня 2023 року.

Між днем неприбуття до частини та днем внесення відомостей до ЄРДР минуло понад два місяці. Суд підкреслив, що закон пов’язує призупинення військової служби та припинення пов’язаного з нею забезпечення саме з моментом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Тому військова частина не могла автоматично перенести дату припинення виплат на день, коли військовослужбовець не повернувся після відпустки.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як перевірити правильність нарахування та не втратити виплати після поранення.

Фото: з відкритих джерел