Роман Забавін  родом із Запоріжжя. Повномасштабну війну зустрів удома: хотів піти до війська, але довгий час не наважувався через відсутність військового досвіду. Перші два місяці кожного дня перевіряв поштову скриньку, очікуючи на повістку, але отримав її аж у грудні 2022 року – посеред парку.

Читайте також: Втратив руку, але не віру в життя - ветеран Денис Стратійчук після служби працює в поліції

У лютому 2023-го Роман долучився до ЗСУ на військову посаду стрільця. Майже півроку захищав країну, виконуючи різні бойові завдання поблизу Запоріжжя, у Харківській та Миколаївській областях, а потім зі своїм підрозділом вирушив на Донеччину.  Наприкінці липня того ж року, перебуваючи на "нулі", разом з побратимами потрапив під щільний обстріл противника.

Здивувався, що вижив після поранення

"За день наші позиції штурмували тричі. І під час крайнього обстрілу я отримав поранення — росіяни закинули ручну уламкову гранату, вона впала біля мене десь за один-півтора метри. Першим було прикре відчуття: "Ну все, навоювався!".  Другим — здивування: "Як я досі живий?", — пригадує захисник момент поранення на Донецькому напрямку.

Роман дивом залишився цілим, але тривала евакуація та турнікетний синдром призвели до того, що ліві руку та ногу йому довелося ампутувати.

"Відстань до стабпункту була лише  півтора кілометра. Але евакуація велася у нічний час замінованою територією, яка ще й прострілювалася, тому мене несли на ношах п’ять годин. Плюс хлопці були втомлені — ніхто не йде евакуйовувати "свіжаком", зазвичай після бойового виходу. Турнікети в мене були накладені ще довше, десь сім з половиною годин", — пояснює чоловік.

Читайте також: "Хочеться більше жити" - як захисник Олександр відновлюється після 1231 дня полону

Що було потім, Роман майже не пам’ятає через важкий стан. Усі його речі з телефоном залишилися на позиції. Близько трьох днів чоловік знаходився без зв’язку з рідними. Мати та сестра намагалися з’ясувати, куди він зник, утім ніхто з тактичної служби та військової частини не міг надати правдиву інформацію. Допомогла поліція — з їхньою допомогою рідні відшукали оборонця у лікарні ім. Мечникова в Дніпрі.

Протезування та мотивація власними успіхами

"У мене третього серпня день народження. А четвертого числа я прийшов до тями в реанімації та подумав: "Невже це друге моє життя?",— ділиться військовий.

Перше протезування та реабілітацію Роман Забавін пройшов на Львівщині у грудні 2023 року. Зараз він продовжує реабілітацію та звернувся до центру MCOP Україна за покращеним протезуванням нижньої кінцівки. Тут йому замінили куксоприймач та провели програму адаптації та оптимізації ходи, яка реалізується MCOP Україна спільно з фондом Future for Ukraine.

Захисник зізнається, що після поранення впоратися з повсякденними справами стало складніше. Але протези допомагають:

"Протезом руки можу виконувати прості дії, наприклад, щось потримати. Загалом протези допомагають тримати баланс у тілі, додають впевненості, бо виглядаєш симетрично. Я з протезами зранку до вечора. Коли сиджу або лежу — знімаю частину нижче коліна, а куксоприймач лишається — знімаю його лише на ніч".

Мотивація для Романа — його власні успіхи. Він регулярно тренується та відслідковує прогрес у своїх результатах: якість ходи, швидкість тощо. Ветеран планує продовжувати життя, яке було в нього до поранення — без компромісів.

Усього за програмою фонду Future for Ukraine, яка реалізується спільно з центром Medical Center Orthotics & Prosthetics, протезування та реабілітацію отримали 72 українські захисники зі складними випадками ампутованих кінцівок.

Дізнатися більше про благодійну ініціативу можна на сайті фонду.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про Валентина Олексієнка, який після важкої травми хребта на фронті почав малювати за допомогою крісла колісного.

Фото: Future for Ukraine