Львів’янин Дмитро Пащук мріяв про власне сімейне кафе — затишне місце, куди можна прийти після недільної служби з нареченою, поснідати з батьками та просто проводити час із близькими. Але завершити свою мрію сам він не встиг — після початку повномасштабної війни пішов на фронт і загинув у березні 2023 року на Херсонщині. Тоді його друзі вирішили: кафе все одно має відкритися.

Читайте також: Дитяча кав’ярня - у пам'ять про захисника: кохана загиблого військового відкрила заклад у Вінниці

З 17 років Дмитро шукав себе у військовій справі — навіть випробовував сили в Іноземному легіоні у Франції. Та згодом повернувся до України, де почав розвивати ресторанний бізнес у Львові. Його заклади стали популярними серед молоді та військових, а сам Дмитро постійно підтримував армію.

Коли чоловік задумався про сім’ю та майбутнє, почав створювати новий заклад — "Республіка саду". Усе майже було готове до відкриття, однак 24 лютого 2022 року плани змінила війна.

"Кухня перетворилася на волонтерський штаб, ми готували батончики для військових. Але йому цього не вистачало — він відчував внутрішній обов’язок піти у військо", — згадує подруга Дмитра та керуюча кафе Вікторія Гнівушевська.

Дмитро долучився до Сил спеціальних операцій та займався мінуванням акваторій біля Маріуполя й Одеси. Попри службу, він не відмовлявся від мрії про власний заклад і просив друзів допомагати з ремонтом та підготовкою до відкриття.

"Найбільший талант Дмитра — це вміння знаходити людей і запалювати їх своєю ідеєю", — каже Вікторія.

Згодом чоловік передав їй керування кафе. А невдовзі загинув від удару дрона-камікадзе на Херсонщині.

Після його смерті друзі вирішили будь-що завершити справу, про яку він так мріяв. Вікторія почала шукати кошти, об’єднувати друзів Дмитра та вчитися керувати рестораном, хоча до цього мала лише пів року досвіду роботи офіціанткою.

Читайте також: "Сонях" у пам’ять про чоловіка - дружина полеглого "азовця" відкрила магазин вишиванок

Так у Львові відкрилася "Республіка саду" — кафе, що стало не лише закладом, а й місцем пам’яті про Дмитра.

Тут усе нагадує про нього: тарілки, які він привозив із відпусток, деталі інтер’єру, продумані ним речі. А на роковини загибелі рідні передали до кафе сотні фотографій Дмитра — тепер вони прикрашають одну зі стін закладу.

"Для нас це важливо, бо допоки живе пам’ять про Дмитра — Дмитро живий", — говорить Вікторія Гнівушевська.

Нагадаємо, раніше ми писали,  як сьогодні формується пам’ять про війну. Про сучасні методи меморіалізації розповів історик Антон Лягуша.

Фото: "ШОТАМ"