Бойовий шлях Юрія Титоренка розпочався у першу фазу російської збройної агресії. У 2015 році він добровольцем вступив до батальйону "Гарпун" і під час бойових дій отримав перше поранення. Згодом повернувся до цивільного життя та з початком повномасштабного вторгнення російської армії, попри встановлену інвалідність, знову пішов на фронт.
Чоловік воював у 10-тій окремій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс" та знову був поранений. Після лікування продовжив службу в тилу, проте все ж звільнився. Минулого року Юрій майже одночасно втратив батьків, у спадок від яких залишилася пасіка під Тернополем. Згодом вона перетворилася на невеликий бізнес, живу пам’ять про найрідніших та спосіб відновлення після фронту.
Читайте також: Зробив дитяче захоплення бізнесом - ветеран Олександр Герасімов заснував пасіку кочового формату
Збільшив кількість бджіл в рази всього за рік
Продати пасіку з шістьма бджолосім’ями було найбільш очікуваним та простим рішенням після втрати батьків, однак Юрій обрав інший шлях. Щоб зберегти пам'ять про найрідніших людей, він продовжив доглядати за комахами, і за рік кількість бджолосімей під його опікою зросла до 25.
Любов до бджіл у ветерана зародилася ще в дитинстві. Підлітком разом з батьком він спіймав перший рій, проте тоді захоплення не переросло в щось більше. Це сталося значно пізніше.
"Тоді мені було років чотирнадцять. Ми зловили рій, батько почав робити вулики. Але тоді були інші інтереси. Загальне уявлення про бджіл я мав, а от як працювати з ними — ні", — розповідає чоловік.
Тож після втрати батьків йому довелося освоювати справу самостійно. У цьому допомагали сусіди-пасічники та друзі, а решту знань він здобував з літератури, відео та власного досвіду. Частину нових сімей екс-військовий розвів самотужки, ще дев'ять придбав у місцевих пасічників.
Крім навичок бджоляра, Юрію довелося опанувати й інші та стати "трохи столяром". Так відбулося через високі ціни на вулики – виготовляти їх самостійно виявилося значно вигідніше.
"Плата" за мед – п’ятдесят укусів
Сьогодні до розвитку пасіки залучена вся родина – дружина відповідає за відкачування меду, старший син охоче допомагає доглядати за бджолами, а молодший, який колись боявся підходити до вуликів, поступово подолав цей страх. За сезон тут проводять три медозбори — весняний, липовий та літній із соняшника й різнотрав’я. Проте найбільше Титоренкам запам’ятався найперший досвід збору "врожаю".
Читайте також: Медові продукти та виробництво вуликів - родина ветерана Дмитра Рясного відновила пасіку в Дніпрі
Тоді, пригадує Юрій, від бджіл дісталося всім — дружині, дітям, собаці та навіть сусідам. Але найбільше постраждав сам чоловік — через пошкоджену захисну маску комахи проникли всередину та завдали близько 50 укусів. Уникнути наслідків для здоров’я допомогли навички бойового медика, отримані на фронті.
Незважаючи на такий болючий досвід, ветеран не відмовився від ідеї розвивати пасіку. Адже бджільництво допомагає віднайти внутрішній спокій та оговтатися від всього пережитого.
"Чесно кажучи, знайшов у бджільництві дуже потужний спосіб психологічної реабілітації. Коли працюєш із бджолами, повністю відволікаєшся від усього іншого. Зосереджуєшся лише на них. І це дуже допомагає", — ділиться він.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як оформити статус ветеранського підприємництва одразу для кількох бізнесів.
Фото: mi100.info