Два різні злочини і різні покарання: у ТЦК пояснили, чим СЗЧ відрізняється від дезертирства

В Україні під час дії воєнного стану особливу увагу приділяють дотриманню військової дисципліни. Одними з найпоширеніших військових злочинів залишаються самовільне залишення частини та дезертирство. Попри те, що ці поняття часто плутають між собою, у законодавстві вони мають різну юридичну природу, різні ознаки та різну кримінальну відповідальність.

Як пояснили у Рівненському обласному ТЦК та СП, головна різниця між самовільним залишенням військової частини та дезертирством полягає у намірі військовослужбовця, тривалості його відсутності та меті таких дій.

Що таке самовільне залишення частини

Самовільне залишення частини або місця служби передбачене статтею 407 Кримінального кодексу України. Йдеться про ситуацію, коли військовослужбовець без дозволу командування тимчасово залишає місце служби, але при цьому не має наміру остаточно ухилятися від військового обов’язку.

У ТЦК зазначають, що причини таких дій можуть бути різними. Зокрема, це можуть бути сімейні обставини, психологічна втома, конфлікти в підрозділі, емоційне виснаження або інші особисті проблеми.

Водночас ключовим фактором є те, що військовий планує повернутися до служби.

У період воєнного стану кримінальна відповідальність за СЗЧ може наставати вже після кількох днів відсутності. Як пояснюють у ТЦК, зазвичай ідеться про термін від 3 до 10 діб залежно від конкретних обставин справи.

За самовільне залишення військової частини під час воєнного стану передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Що вважається дезертирством

Дезертирство регулюється статтею 408 Кримінального кодексу України та вважається тяжчим злочином.

На відміну від СЗЧ, у цьому випадку військовослужбовець має прямий намір остаточно ухилитися від проходження військової служби та не повертатися до виконання своїх обов’язків.


Читайте також: Повернення із СЗЧ: що потрібно зробити військовому та куди звертатися

У ТЦК наголошують, що дезертирство — це не просто тривала відсутність. Головним тут є саме умисел повністю залишити службу.

Також дезертирством може вважатися нез’явлення військового до місця служби після відпустки, лікування, відрядження або переведення, якщо встановлено намір уникнути подальшого проходження служби.

За дезертирство закон передбачає суворіше покарання — від 5 до 12 років позбавлення волі.

Яке значення має намір військовослужбовця

Юристи та представники ТЦК підкреслюють, що саме намір є основною відмінністю між двома правопорушеннями.

Якщо військовий залишив частину, але згодом самостійно повернувся, визнав порушення та продовжив службу, це може свідчити про відсутність наміру ухилятися остаточно.

У таких випадках повернення до частини та співпраця зі слідством можуть враховуватися судом як пом’якшувальні обставини.

Натомість дезертирство кваліфікується як більш тяжкий злочин саме через спробу повністю уникнути військової служби.

Нагадаємо, раніше veteran.com.ua розповідав, хто з українців може оформити постійну відстрочку від мобілізації.

Фото: з відкритих джерел