Волонтерка Благодійного фонду "Серце в дії" Діана Старік вже майже чотири роки чекає на повернення з полону свого нареченого  А. (ім’я скорочено з безпекових міркувань – ред.) – військовослужбовця 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.  Після початку повномасштабного вторгнення російської армії чоловік боронив Маріуполь, а в квітні 2022 року разом з побратимами був змушений вийти у полон.

Увесь цей час Діана активно бореться за визволення коханого та його побратимів. Відомо, що частину з них утримують у СІЗО міста Кінешма Іванівської області  РФ – без належних умов, достатнього харчування, медичної допомоги, зв’язку з рідними. Натомість українські оборонці регулярно піддаються тортурам, знущанням та допитам.

Читайте також: Три роки полону з уламком біля серця - захиснику Маріуполя Івану Будурову провели складну операцію

Під час важких боїв за місто А. з побратимами знаходився на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча. Раз на кілька тижнів він дзвонив Діані, а 9 квітня 2022 року пообіцяв  після повернення створити з нею родину. Проте за кілька днів перестав виходити на зв'язок, адже потрапив у полон.

"Він попав у колонію дуже молодим, у віці всього 23 років. Ми вже мали б мати сім’ю та дітей, але сталося зовсім інакше… Проте я вірю, що все попереду, і це дає наснагу боротися за його повернення та життя", –каже дівчина.

За час очікування вона написала коханому понад 50 листів, однак навряд принаймні один з них потрапив до захисника. Як розповідають вже звільнені з полону, росіяни не дають їм листи від рідних, хоча Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Офіс Омбудсмена Дмитра Лубінця й передають послання та посилки російській стороні.

Читайте також: Оборона Маріуполя і допомога ветеранам – після полону захисник Олександр Гуділін підтримує побратимів у Вінниці

Попри те, що стабільного зв’язку з коханим Діана не має, за майже чотири роки полону парі вдалося поговорити один раз. Це сталося більше двох років тому – 6 жовтня 2023 року.

"Це була така собі програма "бонус" від ФСБ-шників. А. зателефонував мені з "Вайбера", і я встигла сказати, що Україна бореться за них, що про них знають… Мабуть, потім хлопцям "прилетіло" за це та за те, що кілька слів я сказала українською, але пізніше один з уже звільнених сказав, що ця моя фраза тоді дуже підняла їм настрій, - ділиться волонтерка. – Нашим полоненим насаджують думку, що в Україні їх не чекають, що вони нібито дезертири – це такий вид психологічного насилля. Чи довіряти цьому, залежить від внутрішнього стержня. Проте коли людині щось сказати 101 раз  в тих умовах, можна вже й повірити".

Повну історію про Діану Старік та її боротьбу за повернення українських військовополонених читайте на НАШОМУ САЙТІ ЗА ПОСИЛАННЯМ.

Фото: надані Діаною Старік