Військову службу прикордонник Олександр розпочав ще до повномасштабного вторгнення російської армії. Захищав Маріуполь, а під час оборони заводу "Азовсталь" потрапив у полон разом з побратимами.

У неволі оборонець провів більше трьох років… А точніше – 1231 день, кожний з яких рахував. Зараз проходить реабілітацію в Україні, і психологічну адаптацію до цивільного життя називає найскладнішим етапом.

Розмову з Олександром оприлюднили в Державній прикордонній службі  України (ДПСУ).

Читайте також: Всю камеру били навіть за те, що хтось один задрімав - історія 37 місяців полону захисника Маріуполя Володимира Чертушкіна

Найважче – незнання, коли закінчиться полон

До 24 лютого 2022 року Олександр служив старшим матросом 23 загону Морської охорони на посаді радіометриста-навідника малого катера. Пригадує, що був задоволений тим, що робить, а разом з ним у загоні несли службу "класні хлопці". Чоловік будував плани на майбутнє та вбачав у ньому гарні перспективи, однак через повномасштабне вторгнення окупантів всі вони полетіли шкереберть.

Прикордонник встав на захист Маріуполя, а 20 травня потрапив у полон. Розповідає, що разом із побратимами залишав територію "Азовсталі" у складі останньої групи. У неволі провів 1231 день або три роки, чотири місяці і 17 днів… І до самого визволення не знав, куди саме його везуть:

"Поки ми не вилетіли і не приземлилися в Білорусі, нам ніхто не казав, що буде обмін. Нас всіх зібрали посеред дня, вивели, ніхто нічого не казав, не було ніякої інформації, - ділиться ветеран. - Але були якісь думки, як кажуть, "чуйка", що це нарешті закінчиться, що це не черговий етап, а буде обмін".

За словами Олександра, саме невідомість була одним з найбільш важких моментів у полоні. Адже ніхто з утримуваних не знає, скільки часу доведеться провести у неволі. А коли хтось з інших захисників залишав колонію, то залишалося незрозумілим – його переводять в іншу чи все ж везуть на обмін військовополоненими.

Що допомагає відновитися психологічно після полону

Після повернення в Україну для Олександра почався шлях відновлення. Чоловік відверто радіє, що не має серйозних поранень (каже "руки-ноги на місці, живий, і добре"), і в госпіталі проходить фізіотерапію та обстеження.

Читайте також: Три роки полону з уламком біля серця - захиснику Маріуполя Івану Будурову провели складну операцію

А ось психологічна адаптація до цивільного життя захиснику дається важче. Сам він пояснює це "дуже великим терміном перебування в специфічному середовищі" та розповідає, що триматися та відновлюватися в цьому контексті допомагають близькі,  друзі, психологи, спілкування та навіть прогулянки містом. Запевняє, що не відчуває великого контрасту в порівнянні з часом до війни, проте до цивільного життя після полону доводиться звикати.

У майбутньому Олександр планує більше подорожувати та "насолоджуватися життям". А ще – сподівається на Перемогу:

"Хочеться побільше мати спогадів, якихось класних моментів по життю. Підтримувати наші збройні сили, кожною можливістю наближати нашу перемогу. Треба вірити в себе, не опускати руки. Ніколи не пізно почати щось нове та більше жити", - підсумовує прикордонник.

Нагадаємо, 15 листопада в Україні почали діяти зміни, які стосуються фінансової підтримки військових після звільнення з полону. Нововведення передбачають щомісячну доплату у розмірі 50 тис. гривень для тих, хто після повернення потребує тривалого стаціонарного лікування.

Фото: ДПСУ