До війська Тарас Маркевич долучився ще задовго до повномасштабного вторгнення російської армії. У 2017 році повернувся до цивільного життя та займався бізнесом. Проте коли почалася велика війна, не вагаючись, долучився до лав Головного управління розвідки (ГУР).
На одному з напрямків чоловік зазнав важкого поранення та втратив ногу. Однак ці випробування не просто не зупинили його, але й мотивували на подальший розвиток. За грантової підтримки ветеран та чинний військовослужбовець заснував овечу ферму, а згодом продовжив службу.
Про це передає veteran.com.ua з посиланням на Український ветеранський фонд у соцмережі Facebook.
Читайте також: Гуцульська бриндзя по-ветеранськи - після демобілізації Роман Масевич розвиває вівчарство у Карпатах
Повернувшись з військової служби в 2017 році, Тарас почав свій шлях у підприємництві – він відкрив будівельну фірму та займався авіаклубом. Крім того, разом з друзями заснував благодійний фонд, щоб допомагати армії – він діє й досі. А з початком великої війни з побратимами вирушив на захист Батьківщини.
У складі ГУР пройшов бої за Соледар та Бахмут, виконував складні військові операції на Донеччині та Харківщині. Після операції на Білгородщині в РФ, вже виходячи на українську територію, військовий зазнав важкого поранення. Через вибухову травму йому довелося ампутувати праву ногу нижче коліна.
Тоді Тарас повернувся до рідних Карпат – на відновлення. Та споглядаючи знайомі з малих літ пейзажі, раптом зрозумів, що полонини – геть пусті. Це несподіване спостереження й надихнуло на відкриття власної справи. А головне, вказало на сферу, в якій варто розвиватися.
"Я пам’ятаю, як у дитинстві виходив у гори — а там отари по 500–600 голів. Всі полонини у вівцях… А тепер — пустка. Полонини заростають бур’яном. Я зрозумів: це треба відновлювати", — згадує ветеран-підприємець.
Читайте також: Дружина ветерана Олеся Паламарюк отримала грант та створила овечу ферму на Буковині – історія
Так серед мальовничих гір з’явилася "Тарасова ферма". Щоб зайнятися вівчарством, чоловік вивчив все з нуля. А ще – звернувся по допомогу та консультації до друга – голови Асоціації вівчарів Василя Стефарука. А поворотним моментом на шляху до заснування власної справи стало випадкове знайомство у потязі: брат чоловіка від попутника дізнався про грантові програми від Українського ветеранського фонду.
Дізнавшись про можливості отримати фінансування, Тарас написав та подав проєкт на розгляд. А згодом став одним із переможців програми "Варто почати власну справу". На грантові кошти придбав овець та облаштував власну ферму. Сьогодні він має близько 100 голів: вирощує тварин для отримання баранини, варить сир та реалізує вовну.
Фото: з відкритих джерел