Як виникла ідея проєкту "Серце Азовсталі"? Як і чому питання працевлаштування ветеранів набуло такої ваги для організації?

- Проєкт "Серце Азовсталі" стартував у січні 2023 року як частина ініціативи "Сталевий фронт" Ріната Ахметова із бюджетом 1 млрд грн. Наш засновник поставив завдання допомогти комплексно (і це важливо) захисникам і захисницям гарнізону Маріуполя. Частина з них на той момент вже повернулася з полону, але багато хто досі залишається в неволі. Ми консультувалися з командирами підрозділів, які брали участь в обороні міста, і з самими оборонцями. Для нас було важливо зрозуміти, що потрібно саме їм. Це наш базовий принцип: нічого для ветерана без ветерана. Ми виокремили шість напрямів: реінтеграція після полону; юридична підтримка; фізична та психологічна реабілітація, підтримка родин; відновлення фізичної форми через спорт та допомога із самореалізацією у цивільному житті — наша програма "Майбутнє".

Згодом ми зрозуміли, що серед нашої аудиторії багато оборонців з інвалідністю, а їм потрібен надійний фундамент для розвитку. Так з’явилася програма "Вдома", у межах якої надаємо квартири оборонцям з І або ІІ групою інвалідності. Це дає їм можливість не думати про дах над головою, а сконцентруватися на побудові свого майбутнього. І зараз ми бачимо, що це дійсно працює. Уже понад 200 родин отримали квартири.

Читайте також: Рік змін - як "Серце Азовсталі" та Healthy Mind трансформують підхід до ментального здоров'я

Незабаром стало очевидним: без якісного працевлаштування допомога не була б повною. Ветерани повертаються з фронту з травмами, психологічними викликами і потребують реальних інструментів для старту в цивільному житті. Тому програма "Майбутнє" згодом оформилася як окрема цілісна екосистема: від адаптації до самореалізації через працевлаштування.

З якими основними бар’єрами стикаються ветерани при працевлаштуванні після повернення з фронту і як "Серце Азовсталі" допомагає їх долати?

Кожен випадок індивідуальний, але ми можемо розділити ці виклики на категорії. Насамперед психологічні: ПТСР, виснаження, втрата сенсу, розгубленість. Тому перший етап програми "Майбутнє" — психологічний скринінг та робота з психологом. Це допомагає віднайти втрачені сенси, зрозуміти, чого ветерани хочуть, і бути готовими рухатися далі. Ми використовуємо методики посттравматичного зростання, які запозичили у наших американських колег й адаптуємо до українських реалій. Головна ідея — перетворити травму на ресурс для розвитку.

Другий виклик — це відсутність чіткого плану, нерозуміння власних навичок. Особливо для тих, хто все життя був на військовій службі. Тому ми залучили кар’єрних менторів, які допомагають з профорієнтацією, усвідомленням власного досвіду, перекладають військові навички на цивільну мову та створюють індивідуальну дорожню карту для кожного ветерана. Звідси виникає наступний виклик — відсутність необхідних знань і навичок. Часто виникає потреба у перекваліфікації та навчанні. Ми маємо велику мережу освітніх партнерів, тому спрямовуємо саме на те навчання, якого вони потребують.

І останній — це власне підтримка у працевлаштуванні: скласти резюме, знайти вакансії, підготуватися до співбесід — звичні речі для цивільних, але для тих, хто пройшов через бойові дії та полон, це може бути викликом.

Чи співпрацюєте ви з роботодавцями чи/або їхніми спілками, галузевими організаціями, сервісами з пошуку роботи? Якщо так, то які спільні проєкти вже дали результат?

- Так, ми співпрацюємо із роботодавцями щодо працевлаштування ветеранів, аби це було навіть ефективніше, ніж через сайти з пошуку вакансій. Тому що ми маємо можливість працювати з бізнесами напряму, що дає змогу не шукати працівника під конкретну вакансію, а шукати вакансію під конкретного ветерана. Тобто ми кажемо, що у нас є людина з певними компетенціями, і наші партнери-роботодавці пропонують перелік вакансій. Також ми, наприклад, співпрацюємо з великими гравцями IT-сектору щодо того, аби наші ветерани могли проходити там стажування.

Чи проводите ви професійну перепідготовку або кар’єрне консультування для ветеранів? Чи надаєте допомогу у психологічній та фізичній реабілітації перед поверненням людей до цивільної роботи? Чи всі ветерани хочуть і можуть повертатися до професій і посад, які мали до війни?

- Почнемо з кінця. Торік ми проводили соціологічне дослідження, яке показало, що лише 22% ветеранів повертаються до тих професій, які мали до війни. Є великий запит на зміни. Тому ми і приділяємо таку значну увагу саме профорієнтації. Це, по-перше, допомагає визначити, чим ветеран хоче займатися. А по-друге, чим він може бути корисним. Як на мене, коли ми поєднуємо ці два елементи, то в результаті маємо успішну самореалізацію, а не просто працевлаштування. Адже набагато легше стати успішним у тій справі, яка тобі більше подобається.

Читайте також:  "Серце Азовсталі" за два роки підтримало понад сім тисяч оборонців Маріуполя: плани на 2025 рік

Щодо фізичної та психологічної реабілітації, то це база, яку наші захисники та захисниці отримують за програмою "Здоров’я". Саме тому ми говоримо про комплексність та екосистемність нашої підтримки. Ми працюємо поетапно, крок за кроком, адже без фундаменту рухатися вперед важко.

Наскільки важлива роль суспільної думки та правильне налаштування самих роботодавців у процесі працевлаштування ветеранів? Як із цим працює "Серце Азовсталі"?

- Соціальне налаштування — ключове. Часто роботодавці бояться ризику "нестабільного" кандидата, який пережив війну. Ми працюємо, аби змінювати ці установки. Ми багато розповідаємо про це на різних форумах та конференціях, висвітлюємо успішні кейси наших оборонців, зараз працюємо над великою медійною кампанією, спрямованою саме на це.Наш меседж: ветеран — це не ризик, а ресурс. Із гідною підтримкою та правильною комунікацією він дає цінність будь-якій організації.

Скільки загалом ветеранів наразі потребують допомоги у працевлаштуванні? Скільки вже отримали відповідну допомогу від "Серця Азовсталі"?

- Через нашу програму "Майбутнє" пройшло приблизно 750 захисників та захисниць. За цей рік уже 80 оборонців отримали консультації наших кар’єрних менторів, зокрема щодо профорієнтації, складання резюме, комунікації з роботодавцями. Понад пів сотні працевлаштовані, 150 навчаються.

І ми говоримо тільки про оборонців Маріуполя, тому що "Серце Азовсталі" працює лише із ними. У межах країни запит на працевлаштування ветеранів значно більший. Насправді проблема не в браку вакансій, а у неготовності певних бізнесів приймати ветеранів, бо у них не сформована ветеранська політика. Україна вже рухається у цьому напрямі, багато бізнесів це впроваджують, але поки що нормою це не стало і над цим потрібно працювати.

Які історії успіху у роботі проєкту вас найбільше надихають? Чи можете поділитися прикладами, коли ветерани знайшли своє місце у цивільному житті завдяки вашій підтримці?

Насправді кожна історія особлива, і ми пишаємося усіма нашими ветеранами, які приходять у "Серце Азовсталі". Це не завжди про щось велике і масштабне: хтось став барбером, хтось тату-майстром. Я спостерігаю, що багато наших оборонців бачать свою нову місію у допомозі таким самим ветеранам. Причому напрями різні: хтось як психолог, хтось як юрист, хтось як кар’єрний ментор або реабілітолог. І це надихає. Це те, що ми називаємо "рівний рівному". І це дуже круто.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про захисника Маріуполя Олексія Склярова, який отримав власну квартиру від "Серця Азовсталі".

Фото: "Серце Азовсталі"