Кардинальних змін зазнала вся система встановлення інвалідності в Україні: на зміну МСЕКам прийшли якісно нові структурні підрозділи, інші медично-соціальні принципи лягли в основу їх роботи. Визначаючи групу інвалідності, експертні команди лікарів, які оцінюватимуть повсякденне функціонування особи, братимуть до уваги не лише фізичне здоров'я, а й здатність людини бути частиною суспільного життя.
Оцінювання – міжнародні підходи
У Міністерстві охорони здоров’я пояснили, за якими критеріями експертні команди лікарів оцінюватимуть повсякденне функціонування людини та визначатимуть групи інвалідності. Фахівці пояснили, що повсякденне функціонування – це здатність людини займатися звичними справами в щоденному житті, як-от особистою гігієною, пересуванням, роботою, навчанням чи взаємодією з іншими, повідомляє Українська Правда.
Зміни впровадили на основі підходів Міжнародної класифікації функціонування обмежень життєдіяльності та здоров'я (МКФ). Насамперед це:
- робота – можливість виконання функціональних обов’язків;
- навчання — здатність до оволодіння програмними курсами;
- адаптація до звичайного життя після хвороби чи травми.
У МОЗ вважають, що ці принципи під час оцінювання допоможуть:
- враховувати індивідуальні потреби людей;
- підвищити ефективність підтримки;
- створити умови, за яких пацієнти зможуть досягти максимально можливої незалежності та активності.
Команда лікарів використовує затверджені Кабміном категорії, аби оцінити стан повсякденного функціонування пацієнтів.
Критерії, за якими відбувається оцінювання
Завдяки визначеним критеріям фахівці можуть оцінити те, як стан здоров'я хворого впливає на його здатність задовольняти базові життєві потреби, брати участь у суспільному житті, навчатися та працювати.
Цими критеріями є здатність до:
- самообслуговування;
- пересування;
- орієнтації та сприйняття;
- спілкування;
- контроль над поведінкою;
- здобуття освіти;
- трудова діяльність.
Кожен критерій життєдіяльності оцінюють за шкалою від легкого до серйозного.
Що розуміють під різними критеріями життєдіяльності?
- Самообслуговування
Під критерієм самообслуговування розуміють можливість пацієнта задовольняти базові потреби в особистій гігієні, приготування їжі, одяганні себе та інше.
- Пересування
Оцінка пересування передбачає, наскільки людина здатна ходити, долати відстані, при цьому користуватися транспортом та допоміжними засобами для мобільності.
- Орієнтація
Визначає можливість орієнтуватися в просторі, сприймати оточення за допомогою слуху, зору та інших органів чуття.
- Спілкування
Експертні команди визначають, як добре пацієнт може встановлювати та підтримувати контакт з іншими людьми, ефективно взаємодіяти за різних життєвих обставин і використовувати усні, письмові чи невербальні способи спілкування.
- Контроль за поведінкою
Фахівці визначають здатність людини до самоконтролю, дотримання суспільних норм, адекватної поведінки за різних ситуацій та забезпечення особистої безпеки.
- Можливість здобуття освіти
Цей критерій визначає, як людина здатна навчатися, опановувати нові знання та навички, пристосовуватися до освітніх умов та досягати навчальних цілей.
- Можливість трудової діяльності
Експертні команди аналізують здатність пацієнта виконувати професійні обов'язки, пристосовуватися до умов праці, яка, зокрема, передбачає використання допоміжних засобів чи технологій.
Визначення статусу інвалідності
Статус інвалідності визначають не лише на основі діагнозу, але й після оцінки того, як стан здоров'я впливає на повсякденне життя.
Навіть за наявності складного діагнозу або поєднання діагнозів особа може не мати обмежень у життєдіяльності, і навпаки, певні обмеження можуть виникати навіть при менш складному діагнозі.
Для встановлення групи інвалідності експертна команда має оцінити ступінь обмежень пацієнта за різними критеріями:
- III група – помірний ступінь обмежень одного або кількох критеріїв;
- II група – виражений ступінь обмеження одного або кількох критеріїв;
- I група – значний ступінь обмеження одного або кількох критеріїв.