Волинянин Павло Скшетуський – учасник Революції Гідності та ветеран АТО/ООС. Після повернення із зони бойових дій чоловік орендував приміщення та  відкрив невелику ковальську майстерню. Спочатку справа була суто хобі, а з часом – переросла в бізнес.

Чоловік почав виготовляти та продавати сокири, ножі, мечі та інші вироби.  Після початку великої війни деякі з них стали лотами на аукціонах зі збору коштів на потреби ЗСУ та навіть - пам’ятними подарунками для світових і українських лідерів.

Читайте також:  Ветеран Денис Мостович відкрив ковальську майстерню – він створює мечі вікінгів та самурайські катани

У 2023 році Павло отримав грант від Українського ветеранського фонду, побудував унікальну майстерню вже на власній ділянці та обладнав її. Як це було, розповіли на сторінці Фонду в соцмережі Facebook.

Перші продажі – по фото у соцмережі

За плечима ветерана – Революція Гідності та служба у Батальйоні оперативного призначення НГУ імені Сергія Кульчицького. Чоловік захищав рідну країну на гарячих напрямках Донбасу -  у районі Слов’янська, Дебальцевого, Попасної, Станиці Луганської, на Світлодарській дузі, а за кілька років звільнився та повернувся до цивільного життя.

Про власну справу Павло почав задумуватися ще у війську, тож у 2018-му орендував невелике приміщення та відкрив першу ковальську майстерню. У першу чергу, заняття приносило задоволення та надихало, а як бізнес спрацювало пізніше.

"Я виклав фото своїх виробів у соцмережі, і люди почали залишати схвальні відгуки та запитувати: "А це можна придбати?". Для мене це було несподіванкою, але саме так з’явилися перші замовлення", — пригадує чоловік.

Тоді він працював у маленькому, холодному, цегляному сарайчику та вже мріяв про створення зручного приміщення з усім необхідним обладнанням. Тож у серпні 2021 року придбав порожню ділянку у мальовничому селі неподалік Луцька та хотів наступної весни розпочати будівництво. Однак ці плани зруйнувала велика війна…

Фокус з бізнесу на допомогу армії

Повернутися на фронт після повномасштабного вторгнення російської армії Павло не міг за станом здоров’я.  Тож вирішив допомагати війську по-іншому  - віддав на потреби захисників заощаджені кошти, а роботу в майстерні поставив на  паузу.

Читайте також: Війна зірвала плани масштабуватися - як ветерани Алім та Мурад Насірови розвивають мережу ювелірних майстерень

До улюбленої справи повернувся за кілька місяців – у травні 2022-го. Ковальство тоді відволікало від новин, дозволяло трохи видихнути, а головне – підтримати армію. Створені ветераном вироби збирали кошти, техніку та іншу допомогу для наших воїнів.

"Був випадок, коли мер Вільнюса зробив бартер на L-200: за одну мою сокиру подарував хлопцям із бригади позашляховик. Іншим разом мої вироби передавали в Ірландії, а звідти приїхала ціла колона автомобілів. Або, наприклад, знайомий волонтер подарував сокиру в Німеччині, і на знак вдячності українцям люди відправили додому ще й вантажівку з медичною допомогою", — ділиться майстер.

Згодом продукція Павла потрапила навіть до відомих світових і українських лідерів. Наприклад, одну із сокир волинянина презентували колишньому прем’єр-міністру Великої Британії Борису Джонсону, а ще одну – бачили у кабінеті Валерія Залужного в Лондоні. Крім того, вироби ветерана обирали для благодійних заходів на підтримку ЗСУ: найдорожчий виріб було продано за 140 тис. грн.

Створення унікальної майстерні

У 2023 році чоловік взяв участь у грантовому конкурсі від Українського ветеранського фонду "Варто почати власну справу". Як результат – фінансування на майже 800 тисяч гривень, яке пішло на будівництво майстерні за унікальною давньою технологією "глиночурка". Це метод, коли стіни зводять зі зрізів колод, укладених у вапняно-цементний або глиняний розчин, а між ними прокладається утеплювач для теплоізоляції та довговічності. Також за грантові кошти Павло придбав гріндери, точилки, горни,  інструменти, прес.

Читайте також: "Про власну справу мріяв до війни" - на Харківщині ветеран Олександр Довгалюк відкрив бізнес на грантові кошти

"Скоро приїде ще один ковальський прес, і я матиму змогу кувати дамаську сталь -  це ще одна з моїх давніх мрій, - ділиться планами  майстер. - Будуть цікаві вироби, навіть не пов’язані з тим, що виготовляв до цього".

У цій самій будівлі ветеран облаштував маленьку кімнатку, де й проживає. Жартує, що тепер відстань до роботи вимірюється філіжанкою кави та одними дверима.  Як і на початку шляху, Павло Скшетуський отримує шалений запал та натхнення від ковальства, тож сповнений планів на розвиток. Зокрема, хоче побудувати поруч гостьовий будиночок – для побратимів з родинами та всіх, хто хоче пізнати ремесло і насолодитися Волинню.

Фото: Український ветеранський фонд