Важке поранення, операції на шиї та хребті, тривала реабілітація - усе це довелося пережити ветерану війни Вячеславу Донцю, який понад 25 років працює на Каметсталі.
Визнання та сталевий характер
Після звільнення з військової служби захисник повернувся до рідного підприємства, де не лише адаптувався до роботи з урахуванням стану здоров’я, а й запропонував технічне рішення, яке підвищило ефективність виробництва.
За мужність на фронті та професійні досягнення його відзначили нагородою Дніпропетровської обласної ради.
Під час урочистої церемонії з нагоди Дня металурга Вячеслав Донець отримав почесну відзнаку Дніпропетровської обласної ради - нагрудний знак «Оборона. Єдність. Перемога».
Нагорода стала визнанням особистої мужності захисника, його багаторічної праці на підприємстві та внеску у вдосконалення виробничих процесів.
Металургія - родинна справа
Для Вячеслава Донця робота на металургійному комбінаті стала продовженням сімейної традиції. Його батько Микола Андрійович багато років працював електромонтером, а дідусь і бабуся також присвятили значну частину життя підприємству.
За понад 25 років роботи на Каметсталі Вячеслав здобув великий професійний досвід і репутацію відповідального фахівця, здатного знаходити рішення навіть для складних технічних завдань.
Від металургійного цеху до запеклих боїв за Бахмут
У квітні 2022 року Вячеслава мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» та брав участь у бойових діях на Донеччині, зокрема поблизу Соледара й Бахмута.
Саме під Бахмутом захисник зазнав найважчого випробування. Під час бою внаслідок вибуху ворожої гранати та мінометного обстрілу він отримав тяжкі поранення.
Попереду були термінова евакуація, складні операції на шиї та хребті, тривале лікування й реабілітація.
У січні 2025 року військово-лікарська комісія визнала Вячеслава непридатним до подальшої служби за станом здоров’я.
Повернення до родини та улюбленої роботи
Після звільнення з війська на Вячеслава вдома чекали дружина та двоє синів, які протягом служби хвилювалися за нього й переживали тривалу розлуку.
Згодом ветеран повернувся і до рідного цеху ремонту металургійного устаткування Каметсталі. Колеги зустріли його з теплом і підтримкою.
За словами начальника цеху Дмитра Лубенця, підприємство врахувало стан здоров’я захисника та підібрало для нього завдання, які він може виконувати ефективно й безпечно.
«Вячеслав гідно захищав нашу країну на полі бою і повернувся на підприємство після важкого поранення, що відчутно вплинуло на його здоров’я. Тому для нас було принципово важливо підтримати нашого колегу. Ми визначили для нього завдання, які він може ефективно і безпечно виконувати з урахуванням свого фізичного стану», - розповідає Дмитро Лубенець.
Керівник додає, що ветеран швидко адаптувався до нових обов’язків, продемонстрував інженерну кмітливість і запропонував власні ідеї щодо вдосконалення роботи.
Ветеран розробив обладнання, яке замінює ручну працю двох робітників
Сьогодні Вячеслав Донець виконує спеціальні виробничі замовлення. Прагнучи полегшити та пришвидшити роботу, він розробив спеціальний стенд для механізованого нарізання арматури.
Завдяки його винаходу вдалося оптимізувати технологічні операції та скоротити потребу в ручній праці. Тепер із завданням, яке раніше виконували двоє працівників, може впоратися один.
Раціоналізаторська пропозиція ветерана стала прикладом того, як професійний досвід і технічне мислення допомагають знаходити ефективні виробничі рішення.
«Для мене важливо бути в строю та продовжувати працювати, тим більше в такому надійному і злагодженому колективі, як наш ЦРМУ. Більшість колег я знаю понад 20 років, і за цей час ми навчилися бути опорою одне одному в будь-якій ситуації», - говорить Вячеслав.
Ветеран переконаний, що сьогодні кожен має робити свою справу, підтримувати військових на фронті та працювати заради майбутнього країни.
«Я щиро вдячний колегам та керівництву цеху за турботу, плече підтримки після мого повернення і за те, що допомогли знову відчути себе потрібним у цивільному житті», - додає він.
Поза роботою Вячеслав знаходить час для саморозвитку. Він вивчає німецьку мову за допомогою спеціальних застосунків, практикується у спілкуванні з близькими та захоплюється сучасною художньою літературою, особливо містичними детективами.
