24-річний Денієл Квасневський добре пам’ятає той момент, коли він готувався прощатися з життям. Росіяни гатили по окопах, і хлопець з побратимом знали, що наступний удар припаде саме на них. Приліт справді був. Денієл отримав важке поранення, уламок влучив у ногу, а лікарі потім говорили, що він ледь не загинув від втрати крові.
Навіть після важкого поранення і тривалої реабілітації хлопець не здався. Понад усе він хотів повернутися на службу, а коли зрозумів, що здоров’я не дозволить виконувати бойові завдання – вирішив відкрити бізнес. Наразі він власник сервісу доставки азіатської кухні, а в подальшому планує розширятися та зустрічати гостей у власному закладі. Про службу та підприємницьку діяльність він розповів для veteran.com.ua.
Читайте також: «Рятує підтримка дружини» - Іван Сорока втратив зір на війні, але зміг побудувати щасливу родину
«Мама не знала, що я на війні»
До повномасштабної війни Денієл Квасневський жив у Бучі та навчався на факультеті «Економіка, оподаткування та митна справа». Коли розпочалося вторгнення, йому був всього 21 рік. Незважаючи на те, що за віком він не підлягав мобілізації, Денієл вирішив добровільно долучитися до оборони міста.
«Знайомий допоміг мамі, брату та нашому песику евакуюватися, а я сказав, що залишуся в Бучі. Товариш розповів, що у місті формується група небайдужих людей для оборони і ми вирішили приєднатися – несли службу на блокпостах, допомагали. В той час родина навіть не здогадувалася, що я беру участь в бойових діях», - згадує ветеран.
«Я помітив, що їде колона ворожої техніки, побіг назад на блокпост і попередив інших. Нас було троє і на всіх один автомат. Один з окупантів вибіг на перехрестя, ліг та почав цілитися в нас. Прилетіло в охоронну будку поруч з нами – один з побратимів отримав легке поранення, інший – середньої важкості. Мене не зачепило і я побіг до складу з боєприпасами, взяв гранати, щоб роздати усім і ми почали відходити», - розповідає захисник.
Денієл згадує - навкруги він бачив страшні картини. Вулиці, вкриті трупами цивільних, розтрощені будинки.. Згодом їхню групу направили до Києва.
«Наш командир з позивним «Бронсон» був лідером групи і завдяки йому ми вийшли живими, завдяки його наводкам було знищено колону росіян, «Сонцепьоки» та багато іншої техніки», - додає ветеран.
У столиці Денієл дізнався про формування двох батальйонів Третьої окремої штурмової бригади і долучився до одного з них.
Читайте також: «Цінніше за свободу немає нічого» - історія Олександра Деменка, який 20 місяців провів у полоні
«Ми обійнялися і по нам прилетіло»
Хлопець розповідає, що після школи не служив в армії через стан здоров’я – він мав шкірне захворювання та потребував спеціальної дієти. Підготовку довелося проходити вже в умовах війни.
«Після формування батальйону ми два місяці тренувалися і після цього вирушили на Запорізький напрямок. Також я проходив навчання з військовослужбовцями США у Рівному, а після цього – служив на Донеччині», - розповідає Денієл Квасневський.
Мати хлопця дізналася про його вибір тільки наприкінці 2023 року. Та навіть тоді військовий оберігав спокій найближчої людини: казав, що перебуває на другій-третій лінії, не бере участі в боях і тільки допомагає іншим.
Насправді, в той час хлопець був «на нулі» на найгарячішому напрямку фронту – він разом з іншими українськими захисниками стримував навалу росіян під Бахмутом.10 березня 2023 року Денієл отримав поранення в бою.
«По нам прилетіла протитанкова керована ракета, мене контузило, і я вирішив хоча б заряджати БК, поки приходжу до тями. Також відпрацював по цілі з гвинтівки. Потім побратими сказали, що я дуже блідий і попросили відійти на пару окопів назад. Я так і зробив – і якраз росіяни почали бити по дальнім окопам, - згадує захисник. – Ми були в окопі вдвох з побратимом, і знали, що наступний удар буде по нам. Тому обійнялися і просто чекали. Удар стався – я викрикнув, що «трьохсотий», наклав собі турнікет і мене евакуювали».
Лікарі сказали Денієлу, що він ледь не загинув від втрати крові, а він сам знає, що від загибелі його врятувала рука товариша.
«Побратиму поранило руку, бо коли ми обійнялися, він поставив її мені на хребет і цим, скоріше за все, врятував моє життя. Якщо б удар прийшовся по спині, я б з вами вже, напевно, не розмовляв», - розповідає захисник.
У бійця застряг уламок в нозі та біля паху, крім того лікарі виявили аневризму і провели аутовенозне протезування. Спочатку Денієл хотів повернутися на службу, та лікарі сказали – виконувати бойові завдання хлопець вже не зможе. Натомість комісія визнала, що він втратив лише 10 % працездатності.
«За їхнім висновком я не підпадаю під жодну групу інвалідності, хоча інші лікарі говорять, що мені точно мають надати третю групу, а може, і другу. Тому я планую звертатися до суду», - розповідає ветеран.
Азіатська кухня для мешканців Бучі
Проходження комісій, збір документів, рішення направляти справу до суду. Всім цим ветеран був змушений займатися після поранення, коли навіть не встиг відновитися і адаптуватися до цивільного життя.
«Психологічно відновитися набагато важче, ніж фізично, - підкреслює захисник. - В мене на це пішло близько року, та я не впевнений, що повністю реабілітувався. Після участі в бойових діях дуже складно адаптуватися в суспільстві, адже на війні зовсім інший світ, там працюють інші закони. Особливо важко, коли стикаєшся з нерозумінням оточуючих. Дуже часто це було в лікарнях – санітарки казали: «Ти ж отримуєш зарплату, чого скаржишся?». Раджу ветеранам не сприймати це все близько до серця».
Найкращою реабілітацією для захисника став власний бізнес. Денієл завжди любив кулінарію, тому ще під час навчання в університеті навчився готувати суші і працював у цій сфері. Тому і після поранення вирішив займатися тим, на чому найкраще знається та відкрив у Бучі сервіс доставки азіатської кухні.
«Ми відкрилися у жовтні 2024 року – я відкладав кошти та орендував приміщення для кухні. Спочатку готували вдвох з одним працівником, а зараз нас троє. Своїм клієнтам ми пропонуємо суші, креветки в темпурі, стріпси», - розповідає підприємець.
Наразі він подав заявку на грант від держави та сподівається отримати 500 тис. грн на розвиток бізнесу. Ці кошти Денієл планує витратити на обладнання та відкрити зал, куди зможуть приходити відвідувачі.
«Якщо все вдасться, ми будемо працювати не тільки на доставку, а й у форматі кафе. Перед цим збираємося збільшити меню: додати місо-супи, удон з різними видами м’яса, рис, коктейлі та солодощі. Для цього потрібно буде найняти більше працівників», - ділиться ветеран.
Після повернення до цивільного життя хлопець також не хоче стояти осторонь та постійно допомагає військовим – 10 % від прибутку він щомісячно передає на потреби першого механізованого батальйону Третьої окремої штурмової бригади.
«Я хочу залучати інші бізнеси до допомоги військовим, і на своєму прикладі показувати їм, як це можна робити», - говорить Денієл Квасневський.
Нагадаємо, раніше veteran.com.ua розповідав історію ветерана Андрія Коновалова, який з протезом викладає фізкультуру в школі.
Фото: з архіву Денієла Квасневського