Повернення до звичайного життя після багаторічної служби стає складним етапом для захисників. Часто доводиться починати фактично з нуля – людям, які мають керівний досвід у військовій сфері, на цивільному ринку праці пропонують посади сторожа чи охоронця.
Однак, це не єдиний шлях для ветеранів, і на своєму досвіді це довів Олександр Ломако. Після 27 років служби у структурах, назви яких ховаються за абревіатурою NDA, він зміг знайти нову важливу роль у суспільстві і нині очолив посаду керівника відділу у департаменті підтримки ветеранів «Укрзалізниці». У цьому йому допомогла участь у програмі Unit 6.0 та робота з кар'єрним консультантом.
Читайте також: Ветерани можуть офіційно підтвердити професійний досвід та отримати диплом без навчання – подробиці
- Олександре, розкажіть коротко про себе.
- Я ветеран з понад 27-річним досвідом служби, обіймав оперативні та керівні посади в підрозділах, які ховаються за абревіатурою NDA. Мій професійний досвід формувався в умовах чіткої ієрархії, високої відповідальності та жорстких вимог.
Перехід до цивільного життя став для мене справжнім випробуванням. Я усвідомив, наскільки складно ветеранам перекладати військові компетенції на цивільну мову, відновлювати відчуття контролю над своїм життям, знаходити новий сенс у професійній діяльності. До цивільного життя я повернувся в листопаді 2025 року.
- Що відбувалося з вами одразу після повернення? Як виглядав період пошуку себе?
- Після звільнення я займався оформленням документів, пенсії, постановкою на обліки. Десь місяць пішов на завершення всіх процедур після служби. Грудень майже весь – на оформлення. Січень – свята.
Після свят я почав розміщувати своє резюме, яке створив сам, на work.ua та інших сайтах. І мене просто засипали пропозиціями роботи на кшталт: сторож, нічна зміна, охоронець. І більше нічого не пропонували. Це трохи засмутило. Не те що трохи – сильно засмутило.
- І що сталося далі?
- Дружина випадково знайшла в соцмережах програму Unit 6.0 і запропонувала зареєструватися. Я не зовсім розумів, що робити далі, тому подумав: якщо Unit 6.0 вчить ветеранів шукати роботу, то як мінімум я зможу навчитися робити це для себе.
- Який запит у вас був на початку? І як він змінювався під час роботи з кар'єрним консультантом?
- Я вже пройшов навчання за профілем кар'єрного консультанта в Unit 6.0, тому трохи розумів, як це все працює. Моїм кар'єрним консультантом був Семен, він дуже мені допоміг. Я більше використовував його для експертизи тих дій, які я вчиняв у пошуку роботи.
Я багато подавав запитів до НГО, направляв резюме. А Семен – справді фахівець. Знає англійську, деякі речі тяжко було не те що перекласти, а навіть зрозуміти, і він з цим дуже сильно допомагав.
Запит мій не сильно змінився з того часу, коли я просто хотів знайти роботу і закрити базові потреби. Це лишалося основним.
- Чим, на вашу думку, кар'єрне консультування відрізняється від простого пошуку роботи?
По-перше, воно структуроване. Я подавав багато заявок, відправляв резюме – і вже забув, хто мені пише, що робити. Семен сказав створити кар'єрний трекер. Я почав його заповнювати і вже далі контролювати: хто мені відписав, куди я подався, що зробив, що ні, яка була співбесіда. Для мене це було помічним.
Просто пошук роботи – це коли ти виставив резюме і чогось чекаєш. А кар'єрне консультування – це вже більш цілеспрямована, спрямована робота на пошук запитів, які формує клієнт.
Читайте також: UNIT 6.0: як в Україні будують систему кар’єрної підтримки ветеранів
- Як з'явилася ваша роль у сфері ветеранської політики? Це був свідомий вибір чи можливість, що відкрилася?
Це не був свідомий вибір. Але я подавав резюме в дотичних професіях – стукався в компанії, які займаються сферою безпеки, комплаєнсу. Крім того, розвивав свій LinkedIn. Коли там перевалило за 500 підписників, до мене постукалася дівчина, попросила резюме, потім спитала, чи цікаво мені працювати у сфері ветеранських політик.
- Чим саме ви зараз займаєтесь?
Я очолюю відділ турботи та підтримки ветеранів, тому моя робота – перейматися їхніми проблемами, розвивати ці політики. Також допомагаємо співробітникам «Укрзалізниці», які постраждали внаслідок війни.
- Як ваш досвід допомагає цій роботі? Що ви бачите інакше, ніж колеги без такого досвіду?
- Я маю досвід військової служби. І, наприклад, у підготовці пропозицій я навіть без опитувальника питаю себе: а чого би я хотів? Як би я хотів, щоб до мене ставилися? Як би я себе поводив у компанії?
І те, чого хотілося б мені, я відображаю в пропозиціях для ветеранів компанії. Це крім загального опитувальника і збору запитів від ветеранів «Укрзалізниці».
А запит цей непростий: ветерани «Укрзалізниці» – це і ті, хто вже повернулися, і близько 12 тисяч тих, хто зараз перебуває у війську. Маючи досвід роботи в таких великих масштабах, я розумію деякі речі і маркери, на які треба звертати увагу, щоб побудувати стратегію, щоб усі були задоволені.
- Що компанія вже дає ветеранам, і чи реально це працює?
- «Укрзалізниця» – компанія, яка надає всім ветеранам надзвичайно великий соціальний пакет. І все, що анонсовано в інтернеті, реально працює.
Це і виплати, і допомога постраждалим ветеранам. У разі поранення – виплати, у разі загибелі – завжди компенсації.
- А що приносять у компанію самі ветерани?
- Ветерани повертаються в компанію, бо вона сильна і потужна. Так, є нюанси – не дуже великі зарплати на рядових позиціях. Але дуже сильний соціальний пакет, це притягує.
Ветерани приносять досвід. І я хочу більше просувати кар'єрне консультування в компанії – щоб ветерани, які зараз на рядових позиціях, могли зростати до керівних.
- Що би ви сказали ветерану, який зараз вагається – звертатись по підтримку чи ні?
- Однозначно звертатися. Пройти навчання або якийсь курс – це обов'язково після закінчення служби. Воно трохи структурує мозок, розслабить, дасть зрозуміти – навколо всі не вороги. Навколо багато людей, які дають підтримку. І все вийде. Знайдеш свій шлях.
- І останнє питання. Якою однією фразою ви б описали свій кар'єрний перехід?
- Залізна воля приведе до залізної родини.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, якою є реальна участь ветеранів у формуванні політик.
Фото: Олександра Ломака
