Дмитро та Тетяна Голіки з села Саливонки, що на Київщині, вже кілька років займаються виробництвом крафтових соусів. Стартували в 2022 році, коли Україна вже потерпала від ворожих обстрілів та проблем з електропостачанням, на власній кухні та з нуля.

Читайте також:  Лавандове поле, садиба для туристів та крафтове варення – як родина ветерана Андрія Качмара веде бізнес на хуторі

Гранти на понад 330 тис. грн допомогли подружжю перейти від домашньої кухні до напівпрофесійного виробництва. І сьогодні  їхні соуси вже мають армію поціновувачів та продаються у крафтових магазинах кількох населених пунктів.

Як це було, ветеран з дружиною розповіли "Економічній правді", передає veteran.com.ua.

Заснувати власну справу підштовхнули діти

До першої фази російської агресії Дмитро працював у сфері агровиробництва. Тож, демобілізувавшись у 2015 році, намагався повернутися на стару роботу. Однак тоді, на жаль, компанії уникали ветеранів, і чоловік разом з дружиною вирішили працювати на себе.

Спершу зайнялися кролівництвом, однак справа виявилася виснажливою та збитковою. Поголів’я гинуло через хвороби та погодні умови, а витрати на ветеринарні послуги та корм перевищували заробіток.  Наступною спробою стало тепличне господарство. Дмитро власноруч побудував першу теплицю, а кохана дружина взялася вирощувати овочі.  Подружжя пропонувало екологічно чисту продукцію, однак її  собівартість була вищою, ніж у конкурентів,  а покупці – не готовими платити більше. Тож теплиці так і не стали джерелом стабільного доходу.

Як не дивно, але успішною стала третя спроба заснувати власну справу – вже під час повномасштабної війни. Тоді Тетяна готувала домашні соуси, а перетворити це на повноцінний бізнес порадили діти подружжя. Дослухавшись до них, Тетяна та Дмитро закупили партію гострого перцю на львівському оптовому ринку та вперше приготували комерційний соус. Його на продаж взяв один з магазинів у Білій Церкві, і вже зовсім скоро у продукта з’явилися шанувальники.

"Скільки грошей було, стільки і вклали"

Виробництво соусів "Витребеньки" побудоване на ручній роботі та особистому контролі. Подружжя не наймає працівників – частину сировини вирощують на власному подвір’ї, технологом та дегустаторкою виступає Тетяна, а їхня донька допомагає просувати бізнес у соціальних мережах.

Читайте також: Чаї, варення та сиропи з Карпат - Володимир Цитрак після фронту заснував крафтове виробництво на кошти гранту

Найбільшу вагу у собівартості складає перець, якого в складі соусів до 75%. Для порівняння, у промислових пляшках цього овочу близько 0,3%, а перші позиції – вода та крохмаль. Продукт ветерана  ж навпаки – концентрований, густий та з великим вмістом овочів.

Влітку та восени Голіки використовують перець, вирощений власноруч, а от взимку доводиться його купляти, і це суттєво впливає на заробіток. Проте частина фермерів, з якими співпрацює родина, заморожує овочі під потреби "Витребеньок", і це допомагає знизити собівартість соусів у  несезон.

Дмитро розповідає, що початкові інвестиції у виробництво були майже нульовими. Готували на власній кухні, використовуючи наявну техніку  та посуд - м'ясорубку, блендер, домашні каструлі. Витратилися лише на першу партію перців:

"Скільки грошей було, стільки й вклали", - пригадує чоловік.

З часом "Витребеньки" знайшли своїх покупців – соуси вже продаються у невеликих приватних крамницях та спеціалізованих м’ясних магазинах у Білій Церкві, Києві, Ірпені, Сумах та Полтаві. А от співпрацювати з великими мережами та супермаркетами Дмитро не поспішає. Вони вимагають відтермінування платежів на кілька місяців, а для мікробізнесу це означає фактичне замороження оборотних коштів.

Розвиток бізнесу – за рахунок грантів

Щоб масштабувати власну справу, подружжя скористалося кількома грантовими програмами. Від ініціативи Startup Ukraine та Міжнародної організації з міграції (МОМ) Голіки отримали 317 тисяч гривень, які витратили на придбання кухні, встановлення вікон, базові будівельні роботи та облаштування приміщення. Крім того, програма відкрила двері до спільноти підприємців та сприяла вибудовуванню бізнес-зв’язків.

Читайте також: "Все почалося з малини" - військовий Василь Мартюк створив найбільший ягідний кооператив в Україні та відкрив "Сокарню"

Ще 20 тис. грн чоловік з дружиною отримали від Українського ветеранського фонду. Кошти пішли на купівлю дегідратора – інструменту, необхідного для виробництва намазки з в'яленого перцю. Цей продукт наразі став однією з найпопулярніших позицій.

На кожну пляшку соусу підприємці клеять наліпку з написом "ветеранський бізнес". Дмитро пояснює, що робить це, щоб популяризувати ветеранське підприємництво та змінювати суспільну думку про захисників, які повернулися до цивільного життя. Мовляв, вони не "відбиті на голову", а люди з досвідом, фахом та високими стандартами роботи.

У планах подружжя, крім розвитку власної справи,  - створення "творчого простору" для підприємців та ветеранів. Це буде майстерня та місце для зустрічей, де гості зможуть обмінюватися досвідом, надихати один одного, співпрацювати та просто проводити час разом.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як ветеран Максим Максименко створив платформу для продажів крафтової продукції.

Фото: "Економічна правда"