Багато родин за своєю мрією їдуть до великого міста, а сім’я військового Андрія Качмара зробила навпаки. З львівської квартири на 14 поверсі їм хотілося перебратися ближче до природи – туди, де в лісі ховаються шапочки грибів та цілющі трави, на городі ростуть власні овочі та фрукти, а на плиті вариться варення зі стиглих ягід. Сім’я не побоялася реалізувати задумане та придбала будиночок у мальовничому хуторі Лісові.
З цього розпочалося не тільки нове життя, а й власний бізнес – родина виготовляє та продає варення, пастилу, сушені та мариновані гриби, ароматний трав’яний чай. Всі ці продукти об’єднали під назвою «Крафт з хутора». Крім того, Андрій та його дружина Леся Пукас мріють розвивати на Львівщині зелений туризм і облаштовують садибу для майбутніх гостей.
Планам заважає тільки війна – головним завданням Андрія залишається служба в армії, а Леся взяла на себе більшість домашніх справ. Для veteran.com.ua вона погодилася розповісти про те, як не боятися мріяти та брати натхнення від природи.
Читайтет також: "Його повернення – найбільша мрія": ветеранка з Маріуполя відкрила кондитерську в Черкасах та чекає на чоловіка з полону
Після складних випробувань з’явилася мрія
До повномасштабної війни у Лесі та Андрія було спокійне та, здавалося, налагоджене життя. Жінка працювала у відділі реклами та продажу на одній з радіостанцій Львова, а чоловік 24 роки віддав армії та мріяв про заслужений відпочинок.
«Ми працювали, подорожували, практично кожні вихідні виїжджали на природу, сподівалися, що незабаром, коли чоловік зможе піти зі служби, переїдемо з великого, шумного Львова у затишне село, сповільнимось і будемо займатись улюбленими справами. Чоловік мріяв про власну пасіку, а я - про лавандове поле, зелений туризм», - розповідає Леся.
Та у плани втрутилася війна. Замість відпочинку Андрію довелося дні і ночі проводити у військовій частині, а Леся з сином поїхали до Італії.
«На цьому дуже наполягав чоловік - військовослужбовець. Мовляв, так йому буде за нас спокійніше. Тим більше, ніхто не знав, як будуть розгортатись події в Україні, - згадує Леся. - На той момент це було найважче для мене рішення, яке я коли-небудь приймала, адже я ніколи не розглядала еміграцію, а в Італію планувала тільки туристичну подорож».
За кордоном Леся з сином провели п’ять місяців, і цей час дався їм нелегко. Жінка згадує про бюрократію чужої країни, необхідність шукати роботу та заробляти гроші, мовний бар’єр і сум за рідними.
«Виникло питання банального виживання – потрібно було прогодувати себе з сином. Звісно, без знання мови, без оформлених дозволів на роботу, в статусі людини з тимчасовим прихистком ти не можеш претендувати на вакансію з високою кваліфікацією. Тож я влаштувалась офіціанткою в готель, підробляла прибиранням, так-сяк виживали, - згадує жінка. - На щастя, там зустріла свою однокласницю, яка вже десять років жила в Італії. Вони з чоловіком сильно підтримували нас, возили на екскурсії, дякуючи їм, ми побачили справжню красу Італії, куди я і мріяла поїхати відпочити».
Під час однієї з поїздок на озеро Комо Леся з сином та друзями зайшла перекусити в кафе, яке має формат «зеленого туризму».
«Там ми їли цілковито просту, домашню їжу, але в поєднанні з навколишньою красою вона видавалась надзвичайно смачною. І саме тоді я подумала, що це все може бути і в нас, в Україні. Адже Україна надзвичайно красива та багата своїми природними ресурсами», - впевнена жінка.
Читайте також: «Все почалося з малини» - військовий Василь Мартюк створив найбільший ягідний кооператив в Україні та відкрив «Сокарню»
Відпочинок не гірше, ніж в Італії
Тож, коли Леся з сином повернулися в Україну, родина почала шукати будинок за містом. Його вдалося знайти у Золочівському районі, в хуторі Лісові.
«Ми закохались в хатину з першого приїзду. Однак, щоб дійти до формату «зелений туризм», потрібно ще багато часу та грошей, адже вона була без води, без будь-яких комунікацій, зате з неймовірними красотами та родючим чорноземом, - згадує Леся. - Оскільки ми у Львові проживаємо на 14 поверсі, блекаути дуже підштовхнули нас облаштовувати будинок, щоб, по-перше, мати для себе запасний варіант житла на випадок затяжних відключень світла, а, по-друге, звісно ж, підготувати хатину до зустрічі гостей».
Запрошувати туристів планують вже наступного року – у садибу зможуть приїжджати сім’ї, щоб відпочити від міської метушні та насолодитись природою. Родинам будуть пропонувати збирати свіжі ягоди з саду та зелень з городу, гуляти пішки, влаштовувати велопрогулянки та готувати їжу на мангалі.
«Крім того, я планую залучити сусідів, щоб можна було в них купувати натуральні, вирощені ними продукти: картоплю, буряк, моркву», - розповідає Леся.
Також жінка здійснює мрію про лавандове поле – цього року вже висадили 400 кущів цієї рослини. Там гості садиби зможуть гуляти, влаштовувати фотосесії, подружжя планує продавати букети та ароматні лавандові подушечки. Крім того, Леся продовжує працювати на радіостанції та поєднує основну роботу і власну справу.
Читайте також: "Ця ідея прийшла в посадках на Запоріжжі": ветеран Анатолій Мицкан відкрив дитячий простір
Варення за старовинними українськими рецептами
Поки триває облаштування будинку, родина вирішила не сидіти без діла. Навесні та влітку Леся працювала на городі, збирала ягоди, варила варення. Так з’явилася ідея бізнесу «Крафт з Хутора».
«Зараз у нас в асортименті шість видів варення, звареного за старовинними українськими рецептами під стародавньою галицькою назвою - «мармуляди». Також виготовляю натуральну пастилу без цукру. Усією родиною збираємо, сушимо та маринуємо гриби, - розповідає Леся. - Загалом ліс та збирання ягід та грибів - це моя найбільша любов та хобі. Жартуючи, називаю себе в соцмережах «грибозалежна». Також збираємо та заготовляємо трав’яні збори - чаї, які особливо смакують осінніми та зимовими вечорами. Це чебрець, м’ята, шипшина, листя та ягоди малини, цвіт липи. Це все, що подарувала нам матінка-природа на нашому неймовірному хуторі».
Читайте також: У Черкасах дружина ветерана відкрила студію йоги та запрошує захисників на безкоштовні заняття
Щастя – допомагати одне одному
У веденні бізнесу та облаштуванні садиби родині дуже допомагають жителі хутора. Сусідка пані Ганя разом з Лесею варить варення і навіть розробила етикетку «Мармуляда від пані Гані». Інший сусід – пан Володимир дає на продаж мед зі своєї пасіки.
«Хутір Лісові - це не лише неймовірна краса та природні багатства, це, насамперед, люди з величезними серцями, які стали для нас рідними. Наприклад, для висадки лаванди нам потрібно було підготувати поле: зорати, обробити. Я про це попросила своїх сусідів, які мають відповідну техніку, - згадує Леся. - У день, коли мала надійти лаванда, ми з сином приїхали на хутір, щоб потрохи її висаджувати. Орієнтувались на два дні роботи. Моєму здивуванню-розчуленню не було меж, коли сусіди самоорганізувалися і вийшли нам на допомогу. В результаті ми за дві з половиною години все посадили».
Наразі родина Андрія та Лесі бере участь у ветеранських ярмарках у Львові, у вільний для чоловіка час збирає гриби та мріє про здійснення найзаповітнішого бажання – перемогу України та можливість спокійно жити у себе вдома.
Нагадаємо, ветеран Андрій Каспшишак відкрив у Львові видавництво та опублікував свою першу книгу.
Фото: з архіву Лесі Пукас