Апетитний чізкейк, авторські торти, ніжна панакота та ароматні тістечка. Рожеві "зефірні" стіни, вишуканий посуд та аксесуари, привітний персонал. Все це - про кондитерську "Sweet magic", яку два з половиною місяці тому відкрила ветеранка-переселенка Олена Стебліна.
Читайте також: Стала бізнесвумен, декоратором і трохи електриком – як дружина військового розвиває "магічне кафе" у Кривому Розі
24 лютого 2022 року вона тікала з охопленого війною Маріуполя, рятуючи двох дітей. А тепер – має власну справу у Черкасах та кожного дня чекає на найбажанішу звістку – повернення чоловіка з полону. Як це – починати життя спочатку, чому обрала "солодкий" бізнес та з чим стикаються підприємці в умовах повномасштабного вторгнення, жінка розповіла veteran.com.ua.
Черкащина – Маріуполь – Черкащина
Олена родом з Черкаської області, проте більше 15 років тому вийшла заміж та переїхала до Маріуполя. Чоловік з дружиною були військовими, але служили в різних частинах. На початку першої фази російського вторгнення їх вивели на постійне місце дислокації в Золотоношу, де подружжя продовжувало службу до 2020 року. А потім – повернулися до Маріуполя.
За кілька років до повномасштабного вторгнення Олена народила другу доньку та пішла у декретну відпустку. У цей період почала займатися кондитерською справою - робила десерти на замовлення. 24 лютого 2022 року родина, яка мешкала у східній частині міста, прокинулася під гучні вибухи. Вже у перший день великої війни чоловік вмовив Олену евакуюватися разом з дітьми, а сам залишився. На той момент він був командиром 109 бригади ТрО Донецької області. На військового очікували запеклі бої, битва за "Азовсталь" та полон. У російській неволі він перебуває й досі…
"24 лютого ми виїхали на Черкащину, до родичів. Взагалі я планувала їхати до батька в Луцьк, але дорога була дуже важка та небезпечна. Я їхала сама з доньками, ще забрала куму з дітьми. У перші дні цієї війни було взагалі незрозуміло, де що відбувається, що може статися. Тож так і залишилися в Черкасах – спочатку жили у двоюрідного брата, а потім з дітьми орендували будинок", - пригадує жінка.
Читайте також: Чарки з гільз та маскувальні сітки на будівлі – ветеран створив перше в Києві кафе для військових
Доньки Олени Стебліної
Так для Олени з доньками почалося "нове життя". Ділиться, що спочатку перебувала у дуже важкому, депресивному стані, почувалася розгубленою та розбитою. Однак зібралася із силами та знову стала готувати десерти на замовлення. Пізніше ветеранку-переселенку запросили на посаду кондитера в один із заміських ресторанних комплексів. Там жінка пропрацювала майже рік, набралася досвіду та остаточно вирішила почати власну справу.
"Я завжди мріяла, як відкрию якусь кафешку. Сміялися з чоловіком, що він вийде на пенсію та відкриє власну пивоварню, а я ж бачила себе власницею кондитерської", - ділиться вона.
"Попри все, не опускатиму руки"
Щоб втілити свою маленьку мрію в життя, Олена почала активно цікавитися державними програмами фінансування, пройшла курси з написання бізнес-плану. Завдяки такій підготовці та наполегливості, з першої спроби виграла грант для сімей військовослужбовців та ветеранів війни "Власна справа" сумою в 500 тисяч гривень.
"У перших числах червня 2024 року я отримала кошти, а вже 16 серпня – відкрила мою "Sweet magic". Грант в основному витратила на дороговартісне обладнання. Вітрину-холодильник я робила на замовлення, багато техніки їхало з-за кордону, ще зробила ремонт, - каже жінка. – Тож відкриття кондитерської трохи затягнулося. Хоча все одно вважаю, що впоралася досить швидко – на підготовку пішло трохи більше двох місяців".
Читайте також: "Кава і страва за донат" - як ветеран відкрив бізнес та щотижня влаштовує акції на підтримку ЗСУ
Як і планувала, Олена відкрила кондитерську-кав’ярню з професійною кухнею, де хазяйнує сама. Декорувати та організувати простір допомагали доньки - брали участь у виборі посуду, аксесуарів та різних дрібничок для інтер’єру. Крім того, старша дівчинка вже навчилася варити каву та допомагає в закладі як бариста.
В асортименті "Sweet magic" – чимало різних десертів. Найбільшою популярністю користуються чізкейки, медовик, "Наполеон", бісквітні торти, меренгові рулети, а маленькі відвідувачі дуже оцінили панакоту в стаканчиках. У кондитерській люди відзначають різні свята, влаштовують дитячі солодкі столи, заходять просто поласувати смаколиками чи придбати додому.
"Концепція закладу була в тому, щоб не купувати "кота в мішку". Тобто, у нас можна прийти, скуштувати шматочок торту чи інший десерт, обрати для себе найсмачніший варіант, і вже тоді купити додому чи замовити на свято, - розповідає Олена. – Мені дуже приємно бачити гостей задоволеними, коли вони кажуть, що це найсмачніше, що їли. А особливо – коли дякують батьки за пригощення для дітей. У нас є декор ручної роботи, все з натуральних продуктів".
Незважаючи на те, що попит є, власна справа поки що не виправдала очікувань жінки. Каже, що наразі малий бізнес в Україні переживає не найлегші часи, і її заклад – не виключення. В умовах війни зростають податки, люди витрачають гроші на продукти та товари першої необхідності, тож побалувати себе смаколиками – не всім по кишені. Однак, попри всі труднощі, Олена надихається позитивними відгуками своїх гостей та рухається вперед, адже "руки опускати не можна".
Жінка зізнається, що спочатку робота, а тепер власна справа стали для неї рятівним колом після російського вторгнення у 2022 році. Повномасштабна війна, евакуація з Маріуполя, розлука з чоловіком, його полон, невизначеність та інші негаразди підкосили Олену морально. Вийти з пригніченого, депресивного стану допомогла кондитерська справа та відкриття "Sweet magic" у Черкасах – безліч задач відволікають від думок, що " тягнуть у мінус".
Читайте також: Пережив 5 років полону та відкрив сімейний ресторан під Києвом - історія ветерана Богдана Пантюшенка
Однак, звісно, жодна робота, хобі та навіть зосередженість на розвитку бізнесу не скасовують неймовірну тугу за чоловіком. Олена Стебліна з нетерпінням очікує на його якнайшвидше повернення з полону:
"Це для мене найбільша мрія. Маленька вже наче здійснилася, і я знаю, що він буде радіти тому, що я це зробила. Адже ще коли чоловік був на "Азовсталі", казав мені їхати за кордон та починати там власну справу. Казав: "Нічого не бійся, у тебе все вийде. А я потім повернуся і вас з дітьми знайду". Звичайно, я нікуди не збиралася їхати, щоб не залишати його тут самого".
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як ветеран Артур Войтюк відкрив та розвиває кавову компанію у Хмельницькому.
Фото: з відкритих джерел, "Sweet magic"/Instagram