Ветеран Андрій Кармазін разом з дружиною Іриною виховують трьох неповнолітніх дітей. Незважаючи на це, в перший день повномасштабного вторгнення чоловік пішов захищати країну. Боротьба з ворогом на Сумщині, захист кордону та розлука з найріднішими – близько півтора року захисник перебував на фронті.

Наразі ветеран вже повернувся у рідну Вінницю та відкрив власний заклад. Крім того, колишній військовий постійно допомагає Збройним Силам та щотижня влаштовує благодійні акції, щоб закрити збори для побратимів. Про бізнес та волонтерську діяльність він розповів для сайту veteran.com.ua.

Читайте також: Ветеран з Тернопільщини отримав грант на розвиток власної клініки – історія Святослава Статкевича

«У військкомат пішов 24 лютого»

Вперше на захист України Андрій Кармазін став ще у 2015 році – тоді він виконував завдання у складі Могилів-Подільського прикордонного загону.

«В 2016 році я звільнився, але залишився у резерві загону. Тож за день до повномасштабного вторгнення мені зателефонували та попросили прийти у військкомат, - згадує ветеран. – У мене троє дітей, тож я мав право залишитися з ними, але тоді був такий час – потрібно було йти захищати країну».

Велику війну Андрій передчував – заздалегідь заправив машину, навчив дружину користуватися своєю мисливською зброєю, відклав гроші на важкі часи.

«Я гнав від себе ці думки, але ми були готові. За декілька днів до війни в мене повністю зник сон. Я виходив на кухню, курив, вночі дивився новини. І от в ту саму ніч, коли росія почала війну, побачив у нашій групі мисливців повідомлення про вибухи у різних частинах України. Тоді вже все зрозумів, розбудив дружину, взяв тривожні валізи та вивіз родину у більш безпечне місце», - розповідає чоловік.

Сам він після цього пішов до військкомату – пройшов ВЛК та на ранок наступного дня вже отримав повістку. Дружині Андрій пообіцяв, що буде знову служити біля Придністров’я, і гарячі ділянки обійдуть його стороною.

«Як багатодітний батько, я мав право служити за місцем проживання. Але зібралися мої козаки, з якими ми разом служили у 2015-2016 році, і вже на третій день перебування в загоні командир сказав нам, що потрібні люди на оборону Києва. Нам пообіцяли, що ми відіб’ємо росіян і повернемося на свої місця. Кинути моїх хлопців я не міг, і тому погодився», - згадує ветеран.

Проте, у Київ військові так і не потрапили – натомість їх відправили в напівоточений Лебедин Сумської області.

«Після цього переїхали в Тростянець, і нас вже офіційно перевели в Сумський загін, назад відправляти не збиралися. Ми оселилися в місті Ямпіль, виїжджали на кордон і несли там службу. Там я прожив рік і три місяці», - ділиться Андрій.

Міст з назвою Ямпіль в Україні два, тож довгий час дружина Андрія думала, що чоловік знаходиться не на гарячій Сумщині, а на рідній, відносно спокійній Вінниччині. Чоловік не хотів, щоб сім’я переживала за нього, але наодинці з трьома дітьми Ірині все ж було важко, тож через рік і три місяці Андрій повернувся до родини.

Читайте також: «Смачний» сімейний бізнес – як родина ветерана відкрила власну піцерію у Запоріжжі

Ідею бізнесу привіз з фронту

Під час служби на Сумщині Андрій з побратимами стояв на позиціях в селі Середина-Буда. Після виїздів звідти – постійно зупинялися у млинцевій.

«Вже тоді у мене з’явилася ідея відкрити власний подібний заклад. Дружина – технолог хлібно-булочних виробів, тож я подав ідею і вона погодилася, - згадує підприємець. – До вторгнення я мав роботу в «Укразалізниці», але вирішив туди не повертатися – не хотів працювати на когось, і зарплати там копійчані.»

Для назви кафе Андрій обрав свій позивний – «Карман». Сміється – і досі в соцмережах люди часто допитуються, чому карман, а не кишеня.

«Всім не поясниш, що я Кармазін, а не Кишенько», - жартує чоловік.

Читайте також: «Найкраща реабілітація – поставити собі мету»: історія ветерана, який відкрив капсульний готель

Грант від держави і перші складнощі

Млинцеву родина відкрила власним коштом, але згодом – вирішила податися на грант від держави, щоб розширити бізнес і створити цех з виробництва напівфабрикатів. Все вийшло, і пара отримала півмільйона на власну справу. 400 тис. грн витратили на купівлю електромобіля для безкоштовної доставки товару, і 100 тис. грн – на обладнання в цех.

«Придбали холодильники, морозилки, тістоміси, - перераховує Андрій. – Цех вже працює, розвозимо людям котлети, млинці, вареники, пельмені. Але поки що готує у ньому тільки моя дружина. Зараз шукаємо людей, які б хотіли у нас працювати».

На початку складнощі були, зізнається ветеран, адже це для родини – перший бізнес, і раніше досвіду в підприємницькій діяльності не мали. Тож доводиться «набивати шишки».

«Для отримання гранту ми подавали бізнес-план у центр зайнятості, декілька разів його складали неправильно, і нам його завертали. Але працівники поставилися до нас дуже людяно та професійно – телефонували, розказували, показували, що треба виправити, вказували на помилки, запрошували на співбесіду, пропонували допомогу», - розповідає Андрій Кармазін.

Тож врешті все вдалося, бізнес працює, і покупців стає все більше. Виникає потреба у нових робітниках, і підприємець планує залучати до бізнесу ветеранів.

«В мене є знайомий, який ще не звільнився, але в нього поранення ніг і він має повернутися додому. Зараз він проходить ВЛК і після цього хочу запросити його працювати у нашій доставці», - говорить чоловік.

Читайте також: "Мрію про ветеранський ресторан": у Житомирі сапер Валентин Кузьмінчук відкрив незвичайну кав’ярню

Пригощання за донати

Навіть після звільнення з армії Андрій прагне наближати перемогу і допомагати бійцям, які захищають нашу країну. Тож щотижня він проводить акції на підтримку ЗСУ. Розповідає – просто збирати гроші з людей не хоче, тож вирішив пригощати їх власноруч приготовленими стравами.

«Хотілося робити щось корисне, збирати гроші для бійців. Ми почали з кави – пригощали нею містян за будь-який донат. Тоді виходило збирати не дуже багато – щотижня було близько 1-1,5 тис. грн, - згадує підприємець. - А зараз поруч з млинцевою я поставив альтанку, столи, мангал, піч під казан, і з кожним днем почало приходити більше людей. Вони і обідають, і роблять гарну справу».

Зараз вдається збирати щотижня по 5-7 тис. грн, а інколи виходило навіть більше 10 тис. грн. Готує Андрій різноманітні страви – борщ, плов, лагман, куліш, харчо, бограч, гарячий холодець, уху тощо. Щоразу намагається придумати щось нове, щоб зацікавити людей.

«Я віддаю свій час, а також оплачую вартість приготування страв – вони обходяться в 1-2 тис. грн. Але люди теж розуміють, що я вклав багато і стараються допомогти», - пояснює підприємець.

Завдяки таким акціям на фронт вдалося передати вже великий обсяг допомоги. Волонтер закривав збори на два автомобілі, FVP-дрони, Bandera Power (блок багатоканальної швидкої зарядки), набори інструментів тощо.

«Майже на всіх напрямках у мене є хлопці, з якими я служив або особисто знайомий. Я їх обдзвонюю, питаю, що треба і купую за зароблені на акціях гроші», - говорить ветеран.

Також іноді бізнес допомагає дітям в місцевих інтернатах, та в першу чергу –  підтримує фронт.

«Плануємо це робити і надалі, до перемоги точно не зупинимося», - підкреслює Андрій Кармазін.

Нагадаємо, військовий Андрій Акопов отримав грант на розвиток швейної майстерні.

Фото: з архіву Андрія Кармазіна