Майже половину життя 29-річний хмельничанин Артур Войтюк присвятив військовій справі: брав участь у закордонних місіях, захищав рідну Україну, навчав мобілізованих та готував молоде офіцерське поповнення. Трохи більше року тому чоловік звільнився, повернувся до рідного міста та започаткував кавову компанію Commando Coffee Company.
Читайте також: "Про ветеранський бізнес треба говорити" - через рік після втрати рук на фронті Сергій Жуковський розвиває власну справу
Як це – повернутися до цивільного життя після 13 років військового та з якими труднощами довелося стикнутися на цьому шляху? Чому його компанія - це ветеранська справа, а не бізнес, та чи готове наше суспільство підтримувати захисників і захисниць? На ці та інші питання Артур Войтюк відповів в інтерв’ю veteran.com.ua.
Орден "За мужність" III ступеня отримав у день звільнення
26 лютого 2022 року капітан Артур Войтюк мав звільнитися з лав Збройних Сил України за станом здоров’я, проте повномасштабне вторгнення росіян зламало ці плани. Чоловік продовжив службу у складі 12 окремого полку оперативного забезпечення "Північ" на посаді командира інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону. На той момент він був єдиним офіцером у складі батальйону, тож на нього були покладені задачі з проведення мобілізації та підготовки новобранців.
У перші місяці Артур виконував різні завдання на Київщині, Чернігівщині та Сумщині. Зокрема, навчав особовий склад саперній справі та залучався до розмінування. А пізніше був переведений на Бахмутський напрямок. 24 червня 2022 року, виїхавши разом з побратимами виконувати певну задачу в районі Вуглегірської ТЕЦ, чоловік отримав серйозне поранення.
"Мої хлопці мали добігти до дамби, сфотографувати її та зняти відео, а я їх прикривав. Ми потрапили під мінометний обстріл. Мені ще пощастило, що машина стояла на дорозі, а прильоти були в кювет. Тоді мені вибило коліно, порвало меніски, була контузія в потиличну частину. Але я зміг сісти в машину, забрати хлопців, і ми поїхали звідти. Дорогою по нам ворожі сили ще вели прицільний вогонь, - пригадує події того дня ветеран. – Першу допомогу мені надали у медроті, потім відправили в польовий шпиталь, звідти - в інший. Так і почалася моя дорога з відновлення та реабілітації".
На лікування та відпочинок пішло близько чотирьох місяців, і в листопаді Артур повернувся до служби. За висновком ВЛК продовжувати роботу в бойових підрозділах він більше не міг, тож вирішив перейти до Національної академії сухопутних військ, щоб передавати досвід та навчати молоде офіцерське поповнення.
Читайте також: Чарки з гільз та маскувальні сітки на будівлі – ветеран створив перше в Києві кафе для військових
Однак натомість невдовзі військового перевели у новостворену військову частину – 31 окрему механізовану бригаду – на посаду старшого офіцера служби підтримки. У той час вже розпочалася підготовка до контрнаступу українських захисників, тож чоловік брав участь у тренуваннях та навчанні інженерних підрозділів. Також виїжджав на Схід, щоб допомогти зі зведенням фортифікаційних споруд.
У квітні 2023 року Артур прийняв надскладне для себе рішення – звільнитися зі служби, щоб повернутися до родини у Хмельницький. У місті на нього чекали два молодших брати, мама та батько – колишній військовий, який має інвалідність. Чоловік чітко усвідомлював, що віддав армії все, що міг, повністю виконавши свій обов’язок, і тепер має зобов’язання перед близькими.
"Дуже важко було прийняти рішення про звільнення, був страх перед невідомістю, що на мене чекає надалі. Адже я служив 13 календарних років, стільки часу віддав військовій справі і був не готовий до цивільного життя, навіть не розумів, яке воно, - ділиться Артур. – А у день звільнення, 1 травня, мені вручили орден "За мужність", який "ганявся" за мною не один місяць".
На створення компанії надихнув приклад американців
Повернувшись до Хмельницького, деякий час Артур витратив на "паперові справи" та невдовзі опинився на життєвому роздоріжжі, роздумуючи, чим займатися надалі. Кілька років тому, співпрацюючи з американцями, він почув дивовижну історію, коли шість ветеранів сформували спочатку свою спільноту, а пізніше – кавову компанію, що наразі успішно розвивається. Приблизно до середини минулого літа чоловік виношував ідею відкрити власну справу, а потім поділився з друзями. І якщо в них цей задум викликав захват, то сам ветеран довгий час сумнівався. Однак все ж вирішив ризикнути:
"Одного разу я прокинувся та подумав: чому б не спробувати? Це ж як бойова задача, як місія, яку можна підвести під цивільне життя. Я почав використовувати систему прийняття рішень НАТО, але перевів її на мирне життя. І тоді усвідомив, що у мене є всі шанси започаткувати цю справу".
Читайте також: Вирощує тисячі осетрів, форелей та креветок - як ветеран розвиває рибний бізнес на Житомирщині
Наступні кілька місяців Артур витратив на планування, пошуки сировини, створення логотипа та дизайну пакування, юридичне оформлення. Він прагнув знайти ідеальну доступну каву для наших захисників: таку, яку б боєць міг заварити у "найбільш диких умовах" та насолодитися прекрасним смаком.
Для логотипу свого бренду чоловік обрав військове зображення – гільзу, в середині якої замість набою знаходиться кавове зерно. А прототипом назви першої кави стала мілітарі-абревіатура MRE – "Meal ready-to-eat" ("їжа, готова до споживання"). Напій же отримав назву "Моя ранкова енергія".
"Перша закупка в нас була на 50 кілограм зерна, а весь заробіток йшов на поновлення, усередину компанії. А зараз вже наш оборот складає до 150 кілограм, тобто, збільшився втричі, - розповідає Артур. – Зараз усіма задачами займаюся я один, але хочу все максимально організувати та автоматизувати. Розраховую, що коли дійде до 300 кг зерна, зможу взяти на роботу першого ветерана. Людина буде офіційно працевлаштована, отримуватиме зарплату та буде відчувати, що їй раді, її розуміють. Це наче як служба, але тепер вже цивільна".
"Хочу показати, що цивільне життя після звільнення існує"
Кілька місяців тому Артур Войтюк загорівся ідеєю відкрити кав’ярню у Хмельницькому та навіть виграв грант у 250 тисяч гривень у рамках проєкту для ветеранів "Власна справа". Однак йому не вдалося знайти приміщення, яке б повністю влаштовувало, тож кошти довелося повернути.
"Ця ідея жива та буде жити, однак на даний момент я розумію, що мій час ще не настав. Поки що хочу продовжити онлайн-продажі, збільшувати об’єм сировини, працювати над новими видами кави, дизайном, новими послугами. Я зрозумів, що краще розвиватися повільніше, але впевнено та якісно", - ділиться поглядами колишній військовий.
Читайте також: Вирощування равликів і полуничні сади – як Український ветеранський фонд допомагає відкрити бізнес
На його думку, у нашій державі вже відбуваються вагомі процеси щодо повернення ветеранів, їхньої реінтеграції, можливостей відкрити бізнес, однак повноцінної підтримки ще немає. Як і усвідомленого ставлення з боку самого суспільства: поки що не можна сказати, що цивільне населення віддає перевагу ветеранським справам. Тож Артур бачить своєю місією їхню популяризацію:
"Я хочу потроху змінювати погляди людей. Мовляв, подивіться: ця людина воювала, повернулася, і тепер у неї є сили починати власну справу та досягати успіхів. Якщо люди зрозуміють ось цю жагу ветерана до змін, до розвитку, то вони будуть самі обирати його та підтримувати, - розповідає він. – Багато хто з покупців Commando Coffee Company вже усвідомлюють, що кожна куплена кава наближає відкриття першого робочого місця для ветерана, але є й такі, які ще цього не розуміють".
Артур неодноразово підкреслює, що його компанія - ветеранська справа, а не бізнес. Він не націлений на отримання прибутків "в одну кишеню", а хоче зробити так, щоб гроші міг заробляти не тільки він, але й інші ветерани. Тому в перспективі налаштований ділитися власним підприємницьким досвідом та допомагати захисникам і захисницям адаптуватися після повернення з фронту. Зокрема, розглядає ідею франчайзингу: таким чином сподівається передавати іншим впевненість, що після звільнення існує цивільне життя.
"Я хочу робити щось не для себе, а для інших. Звісно, я міг би похвалитися, що створив ветеранський бізнес і класти весь прибуток собі в кишеню, але не можу. Вважаю, що краще ці гроші поділити умовно на п’ятьох людей, щоб вони також отримували дохід та розуміли, що вони потрібні. Тому я й називаю Commando Coffee Company на 100% ветеранською справою, а не бізнесом. Мрію, щоб моя кава об’єднувала людей, створилася спільнота однодумців і стала таким собі мейнстримом", - підкреслює Артур Войтюк.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію ветерана Дениса Шеренговського. Чоловік втратив ногу на фронті, однак після протезування розпочав вести активний спосіб життя. Він займається спортом, підкорює гори та бере участь у змаганнях.
Фото: Commando Coffee Company/Instagram, Міністерство у справах ветеранів України