Більше п’ятнадцяти років життя Сергій Жуковський з Токмака Запорізької області присвятив підприємницькій діяльності. До повномасштабного вторгнення займався продажем запчастин на закордонну сільгосптехніку, ремонтом мотоциклів, ретромототехніки, двигунів, виготовленням запчастин на замовлення та вів блог у соцмережах. За його плечима був багатий досвід як бізнесмена, та жодного - як військового. Однак це не завадило в перші місяці великої війни добровольцем стати на захист Батьківщини.
Читайте також: Після втрати руки захисник Донеччини продовжує "воювати" - з біонічним протезом збирає дрони
На фронт Сергій Жуковський пішов звичайним стрільцем, однак за рік виріс до командира взводу та здобув звання молодшого лейтенанта. Влітку 2023-го отримав важке поранення, готуючись до виходу на Запорізький напрямок, втратив руки і частково – зір. Та завдяки підтримці родини, а також природній стійкості, впертості та наполегливості не просто швидко відновився, але й повернувся в "рідну гавань" – у бізнес. На Львівщині ветеран започаткував сімейну справу із виробництва слайсованих м’ясних снеків (джерок).
Про поранення, відновлення та плани на майбутнє колишній військовий розповів veteran.com.ua.
До війська мобілізувався далеко не з першої спроби
До повномасштабного вторгнення росіян Сергій з родиною жив у Токмаку. Місто майже одразу опинилося під окупацією, однак чоловікові вдалося вивезти рідних на Львівщину. Виїжджали з мінімумом речей – у легковому автомобілі їхали семеро людей. Як пригадує чоловік, про матеріальне тоді не думав, адже головним завданням було врятувати сім'ю.
Близько двох місяців Сергій сподівався, що невдовзі війна скінчиться, і разом з родиною він повернеться додому. Однак з кожним днем надія танула, а в голову все частіше приходили інші думки:
"Було не по собі, що хлопці зі Львівщини йдуть воювати за мою землю, а я нібито за їхніми спинами в тилу сиджу. Пішов до ТЦК, але мене не взяли: по-перше, я не проходив навіть строкову службу, а по-друге, був визнаний частково непридатним та у воєнний час міг служити лише водієм. Але й на цю посаду мене не хотіли брати, адже я був уже "застарий" – 40 років, - поділився чоловік. – Я десь шість разів у них був, коли нарешті потрапив до війська. Тоді був набір на піхоту, наступного дня - на артилерію. Мене забрали, та ми поїхали на курс молодого бійця".
Читайте також: "Надихає сім’я та віра в перемогу" - ветеран, який втратив ноги на фронті, розповів про "Ігри Нескорених" та реабілітацію
Перше поранення отримав ще в 2022 році – під час штурму під Кремінною на Луганщині. Тоді росіяни обстрілювали наших захисників з мінометів, танка. Один з ворожих пострілів приземлився неподалік Сергія – йому "перепало" на задню частину бронежилета. Один з уламків досі залишився в тілі чоловіка та "живе" біля куприка.
Вдруге його поранило 5 червня 2023 року. Тоді захисник служив вже на посаді командира взводу у 82-й бригаді:
"У нас було бойове злагодження, після чого мали виходити на Запорізький напрямок. Так сталося, що совдепівська вибухівка вибухнула раніше, ніж мала: таке трапляється дуже часто, бо вона вже стара. За виконання задачі я був відповідальний, тож не допустив до нього особовий склад, все робив сам. І таким чином, молоді хлопці не постраждали. А мені вибухівка пошкодила дві верхні кінцівки, ліве око (наразі бачить дуже погано), барабанні перетинки.. Ну і ще була купа нюансів по всьому тілу, включно з обличчям", - розповів захисник.
Протези вдалося отримати досить швидко
Першою думкою Сергія після поранення було те, що він не виживе. Однак після того, як побратими наклали турнікети, надали першу допомогу та він потрапив до шпиталю, "помирати передумав". А трохи пізніше, в одній з лікарень Житомира, чоловік почув надихаючі та, можна сказати, доленосні слова:
"Один лікар сказав: бог забрав твої руки, але дарував тобі життя. Тоді я так доволі скептично до цього поставився, але тепер розумію, наскільки він був правий. Треба жити далі".
Після лікування в Житомирі на Сергія очікувала реампутація обох рук. Операцію, необхідну для подальшого протезування, йому зробили у львівському військовому шпиталі. Пізніше направили до шпиталю в Трускавці, а звідти, за проханням дружини, - знову до Львова. Так чоловік опинився в реабілітаційному центрі "Галичина", де очікував на протези.
Читайте також: Пережив полон, чотири ампутації і став зіркою TikTok – історія ветерана Данила Мельника
Поки Сергій стояв у черзі на штучні кінцівки, його дружина шукала шляхи відновлення коханого. Так жінка натрапила на Центр реабілітації та протезування для постраждалих від війни Superhumans, і процес протезування значно пришвидшився:
"З моменту поранення пройшло десь чотири місяці, як я отримав протези від Superhumans. Це сталося приблизно в середині минулої осені, а остаточно дороблені протези, на які став у чергу, перебуваючи в "Галичині", отримав тільки місяць тому, - розповів ветеран. – Можна сказати, що мені пощастило. Адже хлопці, які лікувалися зі мною, очікували на перші протези по півроку, хтось і рік. Під час відновлення є багато нюансів, коли вилазять різні нервові хвороби, загноїння рани, тому протезування відкладають у довгий ящик".
"Думка про новий бізнес прийшла до мене не сама"
Під час відновлення після поранення Сергій не задумувався над відкриттям власної справи. Однак все вирішила доля: у Superhumans він познайомився з пані Оленою, яка проводила там гурток для підприємців, та запросила чоловіка долучитися до навчання.
Через деякий час учасники програми мали їхати на завершальний етап у Буковель - вже з готовою ідеєю та бізнес-планом. Цю задачу Сергій обговорив з родиною, і його старший син Іван, якому наразі 16 років, запропонував виготовляти джерки:
"І назва – "Сушена радість", і ідея повністю належать йому. Іван зробив презентацією, а ось бізнес-планом вже зайнявся я, адже мав такий досвід. Я зробив три варіанти, а коли вже знайшов грантодавця, з кожного взяв потрохи та зробив новий".
У рамках проєкту Сергій посів сьоме місце серед 11 переможців та отримав кошти від закордонного донора – "Німецьке об`єднання народних університетів" (DVV International) в Україні. Гранту вистачило на запуск власної справи - закупівлю м’яса, спецій, маринадів та обладнання. Так на початку 2024 року і з’явилася "Сушена радість".
Читайте також: "З депресії витягує спорт" - ветеран Євген Омельчук про участь у змаганнях в США та досягнення після поранення
Спочатку виготовленням джерок та пакуванням замовлень родина займалася вдома, а віднедавна Сергій вирішив масштабувати виробництво та орендував приміщення, придбав додаткове обладнання. У планах - залучення найманих працівників: чоловік розраховує, що вдасться працевлаштувати когось з ветеранів чи їхніх близьких.
Сьогодні Сергій з родиною виготовляє шість видів джерок з курятини та свинини. Бізнес розвивається швидкими темпами: черга на замовлення складає близько двох тижнів. Однак, як зізнається чоловік, на початку довелося зіткнутися й зі труднощами.
"Коли я тільки починав, ми створили сторінку в Instagram, підготували багато класних фото та відео, однак клієнтів не додавалося. Одного дня моя знайома порадила змістити акцент та сказала: в тебе ветеранський бізнес, і ти маєш про це говорити, з’являтися на камеру перед майбутніми клієнтами, розповідати про себе та те, що ти не зупинився, - розповів він. – Я так і зробив, і дуже скоро мою сторінку підхопили і Superhumans, і деякі блогери. І ось тоді пішли замовлення".
На думку чоловіка, ветеранський бізнес – це і вдалий рекламний хід, і можливість колишнім захисникам і захисницям реалізуватися, а суспільству – підтримати їх. Тому він готовий не тільки розвивати власну справу, але й допомагати в цьому іншим.
Сергій Жуковський створив онлайн-спільноту для ветеранів-бізнесменів: там вони діляться власним досвідом та підтримують новачків. Крім того, чоловік активно займається громадською діяльністю. Серед іншого – бере участь у різноманітних заходах, присвячених проблемам ветеранів, військових, їхній реінтеграції та комунікації з цивільними. А в найближчих планах у незламного українця – реалізація ще двох грантів.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію ветерана Сергія Храпка, який втратив руку та ногу на фронті ще в 2015 році. Чоловік веде активне та насичене життя, активно допомагає армії та іншим захисникам, збираючи для них кошти під час благодійних заходів.
Фото: "Сушена радість"/соцмережі, Frontliner