Ветеран Сергій Храпко, який у 2015 році втратив руку і ногу на фронті, провів благодійний марафон для важкопораненого військового Олександра Надточія. Чоловік пішки на протезі дійшов з Києва до Борисполя, щоб зібрати для родини бійця понад 650 тис. гривень.

Це вже не перша благодійна акція ветерана – він передавав кошти на авто для війська, збирав на обладнання для шпиталю, а також – регулярно відвідує поранених військових. Своїм прикладом Сергій показує, що навіть після втрати кінцівок можна вести активне і насичене життя. Про свій життєвий марафон Сергій Храпко розповів для mrpl.city.

Читайте також: Після втрати руки захисник Донеччини продовжує "воювати": з біонічним протезом збирає дрони

«В 2014-му звернувся до військкомату»

Як тільки в Україні розпочалася війна, Сергій вирішив піти на захист Батьківщини. Говорить – не міг всидіти вдома, коли бачив, як росія обстрілює українські міста. 2014 року  у військкоматі чоловіку відмовили, а в 2015 – він отримав повістку.

«Вже тоді було зрозуміло – це не АТО, це війна, – згадує колишній військовий. – Та служба моя тривала недовго – під час обстрілу у селі Луганське Бахмутського району (неподалік Дебальцевого) я втратив руку і ногу».

Читайте також: "Хочу вивчитися на протезиста": після втрати ноги захисник Донеччини будує плани на майбутнє

Великі марафони та щоденна допомога

Після повернення з війни Сергій активно займається благодійною діяльністю. Усього вже здійснив три великих піших походи. В перший раз вдалося зібрати на авто, в другий – на обладнання у київський шпиталь, а втретє – на реабілітацію для Олександра Надточія.

 Під час першого марафону Сергій щодня проходив більші відстані – два, чотири, шість, вісім, десять, дванадцять кілометрів на день. Другий марафон був складнішим – у травні минулого року разом з побратимом Олександром Швецовим вони зібрали 3,6 мільйона гривень на гастроскоп для столичного військового шпиталю. Ветерани йшли назустріч один одному –  Сергій з Києва, а Олександр – з Житомира.

«Ми йшли п’ять днів, щодня долали 15 кілометрів, –  гадує Сергій. – Особливо важко було йти у спекотні дні».

Та найбільшу дистанцію за день ветеран пройшов під час останнього марафону з Києва у Бориспіль. Тоді він за п’ять годин подолав 17,5 кілометрів.  У марафон з ним пішли дружина та старший син Олександра Надточія.

Читайте також: У Дії з’явиться посвідчення ветерана – як записатися на тестування послуги

Реабілітація Олександра коштує п’ять тисяч на день

Сергій два рази на тиждень відвідує київські шпиталі. Приходить не лише підбадьорити бійців, а й допомагає, чим може – купує пелюшки, необхідні речі. У одному з медичних закладів чоловік познайомився з Олександром Надточієм та вирішив зробити все можливе для його лікування.

Олександр – батько трьох дітей, який пішов на війну добровільно. У 2022 році під Бахмутом він отримав важке поранення і вже два роки проходить реабілітацію.

«У нього важке ураження головного мозку, він втратив можливість рухатися, розмовляти, багато чого не пам’ятав. Були якісь позитивні зрушення, але їх не вдавалося закріпити – в державних закладах таке лікування не проводиться, а в приватних – коштує дуже дорого», - розповідає Сергій Храпко.

За один день реабілітації родині, яка виховує трьох дітей, доводиться віддавати близько 5 тисяч на день. Щоб оплатити лікування батька та чоловіка, сім’я давно вже витратила власні заощадження, також їм допомагали благодійні фонди. Здійснити диво для родини та зібрати необхідну на реабілітацію суму вирішив Сергій.

«Ми зібрали більше 650 тисяч гривень – це той мінімум, якого, сподіваємося, вистачить для реабілітації у центрі. Тепер справа за Олександром –  він докладає зусиль», - говорить ветеран.

Читайте також: У Запоріжжі з’явився реабілітаційний простір для ветеранів – які послуги можна отримати

Стрибки з парашутом та участь у спортивних змаганнях

Оскільки Сергій багато часу проводить в шпиталях, він надихає інших ветеранів жити повноцінним та насиченим життям. Чоловік займається різними видами спорту  - плаває, стріляє з лука, грає в теніс та навіть став на лижі, дошку для серфінга та вейкбординга.

У категоріях плавання, теніс та стрільба з луку він навіть бере участь в  міжнародних спортивних змаганнях в паралімпійському стилі Invictus Games.

«Займаюся всім, що дозволяють мені фізичні можливості. Раніше (до ампутації) в житті було менше спорту – грав у футбол, плавав, але інші хобі додалися потім», - розповідає ветеран.

Сергій навіть двічі стрибав з парашутом– під Києвом та у Дніпропетровській області. Також опускався з аквалангом під воду.

«Адреналіну в житті мені вистачає, - жартує колишній військовий. – Але це дуже захоплюючі відчуття. Вражає вид, який можна побачити».

Читайте також: Оплата комуналки та навчання для дітей – на які пільги мають право сім'ї учасників бойових дій

Адаптація ветеранів – поради близьким

Сергій ділиться – шлях до відновлення він пройшов досить швидко. Згадує, як ще під час поранення побачив – руки немає. Але не здався і не впав у відчай. «Головне – залишитися живим», - думав він, поки йому надавали допомогу медики та побратими.

«У мене був певний психологічний бар’єр, але я швидко його подолав. Вже у госпіталі – нормально сприймав своє поранення. Допомогло ставлення родини, оточуючих, - згадує ветеран. - В шпиталях тоді були черги людей – вони плакали, дякували, я був вражений».

Діти Сергія – 16-річний Єгор та 10-річна Катерина тоді були зовсім маленькими – зараз вони майже не пам’ятають тата без протезу. А про те, що він чимось відрізняється від інших, їм згадувати ніколи – навіть без руки та ноги Сергій постійно доглядає дітей, готує вдома вечері, робить хатні справи.

«Які можуть бути проблеми з побутом? - дивується запитанню Сергій. – У мене ж двоє дітей!».

Багато у відновленні ветеранів залежить саме від ставлення оточуючих – родини, сусідів, місцевих органів влади.  Поранених військових не потрібно постійно жаліти, вважає Сергій. Тим, хто отримав інвалідність, потрібна підтримка, але така, щоб адаптуватися до нового життя.

«Коли я приходжу в шпиталь, і є поряд батьки або дружини, я сварю їх за те, що вони займаються надопікою. Коли поранений вже вийшов з критичного стану, минули тижні, не варто його постійно жаліти – це занадто розслабляє, людина може втратити запал, а молодим цього робити ніяк не можна. Ветеран має якомога швидше адаптуватися до свого подальшого життя, а не звикати, що йому все будуть приносити», - розповідає Сергій Храпко.

Власним досвідом він надихає тих, хто пройшов важкий шлях боротьби на фронті та відновлення, шукати нову справу життя, цікаві захоплення, пробувати себе у спорті.

«Мені вкрай приємно, коли люди дякують, що я підштовхнув їх чимось займатися. Знаю тих, хто пішов на стрільбу з луку, дехто почав плавати. Завжди казав таку фразу: якщо хоч одна людина піде щось робити і знайде собі зайняття, я вже буду щасливий», - говорить Сергій Храпко.

Нагадаємо, ветерани можуть пройти безкоштовне навчання і працювати у соціальній сфері.

Фото: Сергія Храпка