Нещодавно у столиці запрацював заклад «5.45». Військові, ветерани та всі цивільні, які допомагають війську, одразу зрозуміють, що назва пов’язана з патронами, а кафе створене для «своїх» – хто має бойовий досвід або досі захищає країну.

Кафе відкрили ветерани Сергій Кучерявий та Сергій Шендрик. Наразі вони запрошують відвідувачів у перший заклад та мріють про власну франшизу – щоб допомагати іншим військовим розвивати бізнес і створювати тематичні кафе по всій Україні. Про службу, повернення з війни та власну справу Сергій Кучерявий розповів в ексклюзивному інтерв'ю.

Читайте також: "До війни на таку "аферу" не підписався б": втративши ногу на фронті, ветеран відкриває автомийку

Пішов захищати рідне місто

Коли почалася повномасштабна війна, Сергій не роздумував, що йому робити. Родину відвіз на захід України, а сам – зібрав рюкзак та вже 25 лютого добровільно приєднався до війська. Розповідає – родичі та близькі намагалися зупинити вдома, доньки – хвилювалися за тата. Проте інших варіантів Сергій для себе не розглядав.

«Треба було захищати країну, вибору не було. Щоб мене ніхто не відмовляв, сказав, що мені прийшла повістка, і требі з’явитися у військкомат», - згадує ветеран.

Сергій записався в територіальну оборону Києва та брав участь у захисті рідного міста. Потім були бої у Серебрянському лісі, Кремінній, а в минулому році – гарячі Бахмут та Часів Яр.

«Коли я тільки йшов в ТРО, нам сказали, що ми будемо стояти на блокпостах. Ось такі вийшли блокпости», - розповідає військовий.

Через постійні надмірні навантаження  Сергій отримав травму і зараз стоїть в черзі на операцію з заміни кульшових (тазостегнових) суглобів.

«Спочатку я звернувся в лікарню у Костянтинівці, там сказали, що в мене звичайне розтягнення і три місяці я його лікував. Коли вже приїхав у Київ, мене оглянули, і спростували діагноз. Намагалися проводити лікування, але побачили, що лікувати там вже нічого і треба тільки замінювати суглоби»», - розповідає чоловік.

Ветеран тільки нещодавно отримав наказ про звільнення, попереду ще операція та реабілітація, яка триватиме два-три місяці. Зараз він прагне відновитися і зайнятися здоров’ям.

«Я відчуваю, що зробив вже все, що міг. Якщо знову доведеться піти на фронт, бронежилет і каска в мене лишилися, але зараз треба хоча б вилікуватися», - говорить військовий.

Читайте також: "Хочу вивчитися на протезиста": після втрати ноги захисник Донеччини будує плани на майбутнє

Кафе, де «нічого не тригерить»

Ще після Нового року через стан здоров’я Сергія перевели до Києва, де він працював кухарем. В нього з’явилося більше часу і він думав, чим займатися після звільнення з армії.

«Взагалі я інженер-холодильщик, до війни займався бізнесом, але зовсім в іншому напрямку. Після повернення з фронту зрозумів, що зараз на когось працювати не зможу і з побратимом ми вирішили відкрити кафе, – розповідає ветеран. – Все почалося з того, що ми побачили, що в Києві немає жодного місця, де військові могли б посидіти і їх нічого не тригерило».

У відпустці Сергій бував у кафе, але там не відчував себе затишно, бо постійно ловив погляди сторонніх людей.

«У одному з закладів є компот, схожий на віскі. І я бачив, що хлопці та дівчата з інших столиків дивилися на мене – як це я військовий і п’ю. Тобто, їм в цивільному життя пити можна, а мені у відпустці – ні», - обурюється Сергій.

Крім того, за словами ветерана, звичайний заклад більше підходить для відпочинку з дружиною та дітьми. Військові, навпаки, шукають місце, де будуть відчувати себе серед своїх.

«Коли ми раніше збиралися взводом у Києві, то не знайшли такого закладу, де можна було б посидіти, щось згадати», - говорить Сергій.

Читайте також: Життя врятували дві пляшки води: ветеран Назар Вікторовський після втрати ніг служить у поліції

І для військових, і для цивільних

Бізнес ветерани відкривали за власні кошти, тому головною проблемою був стартовий капітал. Але завдяки вдало підібраній концепції облаштування кафе вийшло доволі бюджетним. Сергій говорить – відкрили повноцінний заклад за ціною кав’ярні. У меню – здебільшого українська кухня, страви на грилі, є комплексні обіди.

«Зекономити вдалося завдяки мінімалістичному дизайну. Нам не потрібно  було робити в приміщенні дорогі ремонти, ми довго шукали столи, стільці, інше обладнання, - розповідає підприємець. – Все робили вдвох, але дружини та друзі допомагали».

Друзі-військові приносили гільзи та інші атрибути, які стали елементами декору, Федерація страйкболу Києва надала макети зброї, які встановили на стінах. Будівлю вкрили маскувальними сітками, а в планах у власників – зробити для закладу чарки з гільз.

Сергій говорить – загальне розуміння, як вести бізнес у нього було, бізнес-плани навчився складати ще в університеті. Але важливо було орієнтуватися, перш за все, на цільову аудиторію.

«Коли ми відкривали кафе, провели в нашому батальйоні опитування, як військові ставляться до цієї ідеї, адже в час війни вона може сприйматися неоднозначно, - говорить ветеран. – Потім зробили відкриття тільки для своїх – були друзі, побратими. Вони нам вказали на наші недоліки, помилки, і ми їх виправляли».

Зараз у кафе приходять і цивільні, і військові. Власники закладу раді всім і наголошують, що завітати у гості можуть усі бажаючі.

«Поруч з нами знаходиться центр підготовки з тактичної медицини, тож курсанти та інструктори приходять обідати, для них робимо гарні знижки. Взагалі плануємо робити знижки для всіх військових», - говорить Сергій.

Читайте також: Відродження "Фенікса": снайперка Анастасія Савка після втрати ноги планує повернутися до війська

Грант на новий заклад

Після налагодження роботи у першому закладі побратими хочуть взяти участь у грантовій програмі та залучити кошти на ще одне кафе.

«Наша ціль – зробити мережу, почнемо з Києва, а там далі, як піде. Хочемо надавати франшизу іншим військовим, допомагати побратимам, які теж захочуть відкрити таке кафе. Бо зараз ми вже трохи набили шишки, а їм при відкритті буде простіше», - говорить підприємець.

У майбутньому власники «5.45» також прагнуть працевлаштовувати ветеранів. Зараз у закладі вже працюють дружини військових.

Іншим захисникам, які також планують відкрити власний бізнес, Сергій Кучерявий говорить: «Треба вірити в себе і не здаватися. А потім – працювати, працювати і працювати».

Читайте також: Пережив полон, чотири ампутації і став зіркою TikTok – історія ветерана Данила Мельника

Люди повинні згадати, в який час живуть

Ветеран говорить – на початку повномасштабної війни українське суспільство було більш мотивованим та об’єднаним. Зараз багато людей розслабилося та стали відірваними від реальності.

«Так казати не можна, але іноді хочеться, щоб щось пролетіло над головами, і люди згадали, в який час вони живуть і завдяки кому», - розповідає Сергій.

З нерозумінням з боку оточуючих він стикнувся на власному досвіді. Розповідає,  коли проходив МСЕК для встановлення групи інвалідності та кульгав, у поліклініці доводилося вставати в загальну чергу. Адже люди – просто відверталися та були байдужими.

«Коли вже втомлюєшся і говориш, що ти як учасник бойових дій можеш пройти без черги пройти, то люди ледь не кидаються», - говорить ветеран.

Крім того, за словами чоловіка, часто оточуючі оцінюють ветеранів за видимими травмами та ампутаціями. А якщо руки-ноги цілі – думають, що людина здорова і «менше постраждала від війни». Хоча, насправді, такі захисники можуть мати ще більше проблем зі здоров’ям.

«Наприклад, до нас у кафе приходила п’яна жінка, яка почала розказувати мені, чому я такий здоровий знаходжуся тут, а не на фронті, - говорить Сергій. – Я відповів, що можу показати медичні довідки. Як можна оцінювати – хто менше ветеран, а хто більше? Проте, на жаль, такі випадки стаються».

Нагадаємо, ветеран Євген Омельчук розповів про участь у змаганнях в США та досягнення після поранення.

Фото: з архіву Сергія Кучерявого