До великої війни боєць Третьої штурмової бригади на псевдо "Саня 110" жив у Дніпрі та працював у сфері будівельного бізнесу - на посаді головного інженера керував проєктами, виїжджав на об’єкти в різних регіонах України та займався документацією. А у вільний час був активним учасником місцевого футбольного двіжу.
Однак 24 лютого 2022 року всі ці справи залишилися в минулому. Чоловік без вагань долучився до Сил оборони, щоб захистити країну від навали російських загарбників. На нього очікували запеклі бої, важке поранення та складна реабілітація, яка триває вже майже рік. Однак попри все, "Саня 110" мріє якнайшвидше відновитися та повернутися в стрій.
Історією захисника поділилися в Патронатній службі "Янголи", передає veteran.com.ua.
Читайте також: Для реабілітації ветеранів у Львові застосовуватимуть унікальний симулятор "Дофамін" – що відомо
"24 лютого 2022 року у нашому чаті я отримав повідомлення "Хлопці, можу видати зброю, якщо є бажаючі, приїздіть, і локація. На наступний вечір наша двіжуха приїхала на місце збору. Усі ці люди досі воюють", - розповідає чоловік.
Тоді разом з друзями він долучився до 98-го окремого батальйону Територіальної оборони "Азов – Дніпро". З часом цей підрозділ увійшов до складу Третьої штурмової бригади. А першим бойовим виходом для "Сані 110" стала участь у спробі пробити коридор до вже оточеного російськими військами Маріуполя. Разом з побратимами захисник мав відтягнути на себе сили противника, щоб могла пройти колона техніки. Однак, на жаль, операція пішла не за планом – оборонці потрапили під обстріл та були змушені відійти.
Чоловік продовжив нести службу, а восени минулого року отримав важке поранення. Дорогою на позицію автівка натрапила на міну: вибуховою хвилею з уламками "Сані 110" травмувала одну з ніг.
"Нас забрали швидко: евакуювали буквально за десять хвилин. Це був небезпечний квадрат, де всюди були розкидані міни та "пелюстки". Під час виїзду наш евак наїжджав на міни, що продовжували вибухати", - пригадує він.
Як тільки екіпаж прибув до стабілізаційного пункту, з чоловіком вже зв’язалася кураторка з Патронатної служби на псевдо "Чайка". Вона допомогла організувати операцію та супроводжувала пораненого військового на всьому шляху лікування та відновлення.
Читайте також: Символ незламності UNBROKEN - у Львові здійснили мрію ветерана Миколи Шота, який на війні втратив всі кінцівки
Через важке поранення "Сані 110" довелося п’ять місяців застосовувати апарат Ілізарова. Наразі кістка вже зрослася, однак на нозі все ще залишається набряк, який приносить дискомфорт у повсякденне життя. Чоловік досі продовжує реабілітацію, а у вільний час самостійно тренується в спортивній залі.
"Коли мені зняли апарат Ілізарова, я думав, що на радощах буду бігати в усі сторони: так він мені набрид. Процес загоєння добігає кінця, тож я чекаю на ВЛК і планую повернутися до свого взводу", - ділиться планами на майбутнє незламний захисник.
Нагадаємо, у Черкасах Валерія Малкова проводить заняття йогою для військових та ветеранів. Її чоловік із початку повномасштабного вторгнення долучився до війська, тож дівчина добре розуміє, як важливо підтримати тих, хто захищає країну.
Фото: Патронатна служба "Янголи"