Кілька років тому ветеран Дмитро Константінов мав успішний логістичний бізнес у Великій Британії. Однак, попри перспективи за кордоном, завжди прагнув повернутися до рідного Тернополя. Так і сталося незадовго до повномасштабного вторгнення російської армії.
Дмитро навіть встигнув зайнятися родинною справою – організацією харчування в навчальних закладах регіону. Але через війну бізнес поставив на паузу - повернувся до нього вже після демобілізації. Новим поштовхом до розвитку стала перемога у програмі "Варто 11.0".
Історією захисника поділилися на сторінці Українського ветеранського фонду в соцмережі Facebook.
Читайте також: "Повернув собі змогу працювати" - ветеран із протезами рук Валерій Кучеренко відкрив піцерію на Київщині
Власна справа допомогла адаптуватися після фронту
Незадовго до великої війни Дмитро відвіз доньку до Великої Британії та 22 лютого повернувся в Україну. Невдовзі долучився до 83-го батальйону 105-ї бригади Територіальної оборони та був серед тих, хто захищав Харківську область.
У вересні 2022-го директори шкіл Тернопільщини звернулися до чоловіка з проханням відновити діяльність з організації харчування. Тоді до справ стала бізнес-партнерка ветерана Ірина Назарчук. Вона взялася за запуск процесу, а згодом до роботи повернувся й сам Дмитро.
"Я не знаю, чи впорався б сам. Після війська повертаєшся іншою людиною, і до життя, яке було "ДО", треба звикнути. А Ірина змогла сама повернути бізнес на рейки, за що я їй дуже вдячний", - каже ветеран.
Саме власна справа стала ниточкою від фронту до цивільного життя. Підприємець пірнув у бізнес, адже завжди вважав та досі переконаний: учні повинні мати доступ до сучасного й якісного харчування - збалансованого, корисного і водночас смачного. Саме тому кожен етап цього процесу вимагає максимальної відповідальності. Крім того, організація шкільного харчування відбувається через систему тендерів, тож важливі підготовка документації, технології та якість продуктів.
Джерело натхнення – задоволені та ситі школярі
"Навчаємо дітей любити не тільки бульбу і макарони, - жартує Дмитро. – Насправді важливо отримувати зворотний зв’язок і впроваджувати позитивні зміни поступово. В одних школах діти полюбляють бульйони, в інших взагалі їх не їдять. Тому скрізь треба шукати індивідуальний підхід, не виходячи за рамки норм та принципів здорового харчування".
Наразі підприємство ветерана може одночасно забезпечувати харчуванням у середньому десять шкіл у різних районах. Акцент в обслуговуванні – саме на навчальні заклади у невеликих містах та селах. Адже у більших населених пунктах ситуація з харчуванням, як правило, краща.
Меню, яке пропонує команда Дмитра, розроблене за рекомендаціями українського шеф-кухаря Євгена Клопотенка та затверджене Держпродслужбою, що гарантує його відповідність високим стандартам безпеки та якості.
Мобільність і оперативність у доставці страв — один із ключових пріоритетів бізнесу. Тож, коли чоловік з Іриною дізналися про гранти від Українського ветеранського фонду, підготували та захистили свій проєкт. Згодом вони увійшли до числа переможців програми "Варто 11.0": отримане фінансування спрямували на купівлю мікроавтобуса для транспортування їжі та нового кухонного обладнання.
Наразі команда ветерана готується до нового навчального року. Натхнення та мотивацію вони черпають від задоволених учнів:
"До мене якось підходить директор одного з навчальних закладів і каже: "Дмитро, коли ви почали годувати дітей у нашій школі, то вони стали краще вчитися". Ці слова надихають нас найбільше", - ділиться чоловік.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про доньку військового Олесю Мартинюк. Вона заснувала кав’ярню-кондитерську "Цукор" у Луцьку, щоб батько мав змогу прийти з друзями у гарний заклад та поласувати смачними десертами і напоями.
Фото: Український ветеранський фонд