Повномасштабна війна з росією принесла чимало горя, болю та втрат українцям. Але якщо цивільних, як правило, агресія окупантів ранить душевно, то захисники і захисниці страждають і фізично. На вулицях наших міст все частіше можна побачити воїнів з ампутаціями, глибокими шрамами, серйозними травмами. Та попри це вони залишаються, перш за все, звичайними людьми з власними емоціями, характером та особливостями.

Як підтримати поранених військових та не завдати моральних страждань під час спілкування? Про що краще не питати? Рекомендаціями поділилися фахівці хмельницького Ветеранського простору Захист 4.5.0.

Читайте також: Апатія, ПТСР та постійний стрес – психолог розповів, коли ветеранам потрібна допомога фахівця


Перше, про що варто пам’ятати - не варто розділяти здорових та поранених військових. Обидві групи точно варті поваги, уваги та подяки – можна просто прикласти руку до грудей, кивнути головою чи потиснути руку. А от щодо більш тісної фізичної комунікації, зокрема обіймів, то слід спочатку запитати дозволу. Те саме можна сказати й про бажання чимось пригостити захисника та захисницю.

Також варто дотримуватися таких порад:

- якщо воїн має поранення, скоса краще не поглядати. Відверто запитайте, що трапилося, якщо, звичайно, людина хоче цим поділитися. Аналогічно дійте й стосовно інших травм чи протезів;

- у жодному разі не розпитуйте про можливий травмуючий досвід: поранення, загибель побратимів і так далі. Але якщо захисник чи захисниця хочуть поділитися такими історіями, уважно слухайте та підтримуйте;

- якщо у вас немає часу чи бажання продовжувати спілкування, тактовно поясніть, що потрібно йти. Інакше це може викликати почуття байдужості до історії військового;

- не дякуйте надмірно – це може призвести до непорозуміння та ніяковіння захисника чи захисниці;

- якщо виникає сильне бажання пригостити героя чи поступитися місцем (у громадському транспорті, медичному чи іншому закладі), то можна наполягати в разі відмови. Використовуйте фрази на кшталт "Дозвольте я це зроблю, мені буде дуже приємно", "Не заперечуйте, будь ласка, я хочу це зробити". Однак якщо і після цього людина відмовляється, то наполягати чи тиснути не варто;

- залишайтеся ввічливими та чуйними, не перетинаючи при цьому особистий простір захисника чи захисниці. Адже надмірна увага може стати бути певним тригером.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як підтримати дитину та не втратити емоційний зв'язок у розлуці, якщо тато – військовий.

Фото: з відкритих джерел