Ветеран Леонід долучився до захисту Батьківщини ще у 2014 році – тоді у нього та побратимів не було навіть бронежилетів і доводилося використовувати підручні засоби. З цього часу чоловік пройшов багато випробувань: фронтові ротації, втрату побратимів та найстрашніше – загибель старшого сина.
Наразі, через два роки після трагічної звістки, вже у статусі ветерана, він наважився відкрити власну справу – тату-салон у Краматорську. З міста, яке знаходиться не так далеко від лінії фронту, він виїжджати не планує. Каже, за часи війни зрозумів, що від долі не втечеш, якою б вона не була.
Читайте також: "На меблевий бізнес очікує бум": ветеран Іван Горбенко у Запоріжжі розширив власну справу на грантові кошти
Гарячі точки Донбасу
У 2014 році Леонід записався у Запорізьку самооборону. Тоді про гарне оснащення можна було тільки мріяти.
«Замість бронежилету мій друг використовував товсту енциклопедію. Що тільки не придумували, щоб був хоч якийсь захист: саморобні плити, конвеєрні стрічки», - згадує ветеран.
Пізніше він служив в розвідці «Азову» та пройшов гарячі точки Донбасу – Маріуполь, Широкіне, Світлодарську дугу.
«Це був небезпечний напрямок. Ми спостерігали за противником і мали вчасно попередити, якщо почнеться наступ. Для цього у нас були дрони, прослуховування – противник багато чого розповідав по раціям», - говорить захисник.
Повномасштабну війну чоловік зустрів у Харкові. Він прокинувся від вибухів і одразу зрозумів – розпочалося вторгнення. В цей час Леонід не вагався, що робити – військовий долучився до оборони Донеччини у складі бригади «Рубіж». Леонід був командиром відділення аналітики та займався збором розвідувальних даних.
Читайте також: «Я багато чого можу і з однією ногою»: ветеран Віктор Шемедюк після поранення відкрив мережу зарядних станцій
Час не лікує
В цей час старший син чоловіка – Антон з позивним «Панк» служив в «Азові» та стояв на захисті маріупольської «Азовсталі». На жаль, 6 травня 2022 року хлопець загинув.
«Йому було тридцять. Пройшло два роки, але час взагалі не лікує, - говорить батько. - Також загинуло багато моїх побратимів".
У Антона, як і у батька, було дуже багато татуювань. Проте, це досі не допомогло знайти і повернути його тіло.
«Коли росіяни зайшли на «Азовсталь», вони знайшли рефрижератор з тілами. І ось саме тіла з цього рефрижератора досі не повернуті… Нащо вони їм — невідомо», – говорить чоловік.
Читайте також: З фронту – у "салатний" бізнес: ветеран Роман Лизогубенко отримав грант та розвиває тепличне господарство
Військові приходять робити парні тату
Після звільнення зі служби Леонід навчився робити тату, а на другі роковини загибелі сина – відкрив салон. Наразі найбільше клієнтів – серед військових.
«Часто приходять подружні пари – дружини приїжджають до своїх чоловіків і хочуть зробити парні тату. Це дуже символічно та об’єднує родину, - розповідає Леонід. – Але з таким запитом приходять не тільки закохані. Парні тату нерідко роблять побратими – вдвох чи навіть вчотирьох набивають однакові символи».
Окрема категорія — татуювання на пам’ять про загиблих. Один із клієнтів набив цитату улюбленої фрази свого полеглого командира. Інші приносять листи, написані рукою матері чи коханої людини, — майстри переносять ці слова на шкіру без жодних змін, щоб зберегти автентичність.
Сам Леонід також планує набити нові тату. В «Азові» він мав позивний «Тор», тому хоче нанести зображення молота скандинавського бога – символ сили й пам’яті про службу.
Нагадаємо, після демобілізації ветеран Роман Масевич розвиває вівчарство у Карпатах.
Фото: Суспільне Донбас