Іноді навіть щире бажання підтримати військового чи ветерана може обернутися незручною розмовою

Запитання про загиблих побратимів, подробиці боїв або співчутливе «бідненький» здатні викликати болючі спогади. Як правильно спілкуватися із Захисниками та Захисницями, яких фраз уникати та чим їх замінити - пояснюють психологи.

П'ять фраз, яких краще уникати

1. «А ти вбивав? Було страшно?»

Не варто розпитувати про загибель людей, поранення та інші подробиці бойових дій. Ветеран сам вирішує, чим і коли готовий поділитися.

Краще сказати: «Радий тебе бачити. Як ти почуваєшся?»

2. «Бідненький, як ти це пережив?»

Жалість може викликати дискомфорт і створити відчуття безпорадності. Натомість важливо проявляти повагу до людини та її досвіду.

Краще сказати: «Дякую за службу. Чим я можу допомогти?»

3. «Ну що там на фронті? Коли вже перемога?»

Військовий не зобов'язаний відповідати за події на всій лінії фронту чи прогнозувати завершення війни. Такі запитання можуть створювати зайвий тиск.

Краще запитати: «Як твої справи? Що нового в житті?»

4. «Я тебе прекрасно розумію»

Якщо людина не має бойового досвіду, їй складно повністю зрозуміти пережите військовим. Не варто порівнювати чужі травматичні історії зі своїми труднощами.

Краще сказати: «Я не можу уявити всього, через що ти пройшов, але готовий вислухати».

5. «Забудь про війну, живи далі»

Такі слова можуть знецінювати почуття людини. Не потрібно вимагати швидкого повернення до звичного життя чи давати непрохані поради.

Краще сказати: «Якщо захочеш поговорити або просто провести час разом - я поруч».

Що радить психологиня

Травматерапевтка Тетяна Сіренко, експертка з роботи з людьми, які пережили тортури, радить уникати запитань, що можуть повертати військових до травматичного досвіду.

Серед її рекомендацій - не влаштовувати несподіванок, не провокувати різкими звуками та подбати про відчуття безпеки під час спілкування.

Важливо пам'ятати, що психологічне відновлення може потребувати значно більше часу, ніж фізичне.

Фахівці програми ментального здоров'я «Ти як?» також наголошують: не потрібно нав'язувати розмову про війну чи демонструвати жалість. Краще запитати, яка підтримка потрібна людині.

Головне правило - ставитися до ветеранів як до рівних, поважати їхні особисті кордони та право не розповідати про пережите. Не кожна людина з бойовим досвідом потребує особливого ставлення, але кожна заслуговує на повагу й уважне ставлення.