Незадовго до повномасштабного вторгнення російської армії Михайло Тарасенко працював кур’єром та планував пройти навчання, щоб стати тестувальником програмного забезпечення, та зайнятися пауерліфтингом.  Однак велика війна та бажання допомогти війську повністю змінили чоловіка: у 2023 році він вдягнув "піксель", а вже за кілька місяців, на жаль, втратив ногу на фронті.

Однак різка зміна життя та важке поранення не зламали чоловіка. Навпаки – він дещо підкорегував власні пріоритети та зробив ставку на активність: підкорив Говерлу на протезі та взяв участь в "Іграх Нескорених".

Читайте також: Перші в Україні - ветеран Андрій Ільїн з побратимами підкорили зимову Говерлу на протезах

Подробицями історії реабілітації та нового життя Михайла поділилися на сайті "Invictus Games".

"Зрозумів, що найкращою допомогою буде, коли я стану до лав Сил оборони"

Після початку повномасштабної війни Михайло активно допомагав українським захисникам і захисницям, однак з часом зрозумів, що кращим рішенням буде самому долучитися до лав Сил оборони. Чоловік був визнаний непридатним до служби у мирний час, однак завдяки цілеспрямованості та впертості йому все ж вдалося потрапити до війська  в січні 2023 року.

"Коли прийшов до лікаря, сказав, що хочу йти воювати, він мені каже: "Так, в тебе хронічна хвороба". А я відповів: "Все вже, полікували". Лікар каже: "Тоді в ДШВ", а я йому: "Класно, а що таке ДШВ?". А потім дізнався, що таке ДШВ. Я був сапером  у десантно-штурмових військах", - пригадує ветеран.

Перед тим, як потрапити на фронт, чоловік пройшов навчання у Великій Британії. Поранення, яке в багатьох аспектах змінило життя, отримав влітку 2023-го, коли разом з побратимами займався розмінуванням під Роботиним Запорізької області. Михайло розповідає, що ситуація на тій ділянці фронту була непростою, однак наказ виконати завдання нікуди не щезнув.

Читайте також: Підкорити Кіліманджаро – український ветеран з ампутацією піднявся на найвищу гору Африки

"Після вибуху я одразу подивився на побратимів — вони цілі. Після первинної ампутації я був такий щасливий. Бо мені тільки одну ногу відірвало. Руки цілі, очі цілі, побратими живі, - ділиться Михайло. - Мене жодного разу не накривало. Я ж розумів, що нога заново не виросте. Маю двох котів: Тарасенко Лайм Оксанович та Тарасенко Іриска Оксанівна, вони лежали на нозі, і вона не виросла. Навіть вони не допомагають".

Сходження на Говерлу та участь в "Іграх Нескорених"

Ветеран розповідає, що війна та поранення змінили його не тільки зовні, але й внутрішньо. Тепер він не нервує через певні звичайні буденні речі, які дратували раніше, і більше не бачить себе у сфері ІТ. Інтереси змінилися корінним чином: у планах чоловіка – стати адаптивним тренером.

Також важке поранення, яким би дивним це не здавалося, збільшило вмотивованість, жагу бути фізично активним і "двіжовим" та принесло бажання ставати прикладом для інших. Коли минув лише тиждень після операції, і Михайло лише починав шлях до реабілітації і протезування, він побачив допис у соціальних мережах про сходження на Говерлу на протезі. Ідеєю загорівся і з часом втілив її в життя.

"Завжди думав, що підйом на гори — це красиво. А виявилося, що коли в тебе ампутація вище коліна однієї ноги, то ти рачки лізеш туди. Коли вже спускалися з гори, я стрибав на протез, бо спуск був дуже крутим. У дружини вже око сіпалося, але вона мовчала. Дружина завжди зі мною. Не знаю, що в неї всередині твориться, але завжди підтримує", - каже він.

Відео зі сходженням ветеранів на Говерлу жінка пізніше опублікувала у мережі. І їй почали писати дружини інших ветеранів з пораненнями, які надихнулися цим і самі захотіли підкорити гору. Для самого ж Михайла прикладом та мотиватором є друг Роман. Чоловік отримав важке поранення в 2022 році, але не тільки сам не здався, але й почав допомагати відновитися іншим. Під його крилом, зокрема, наш герой прийняв рішення пройти навчання на соціального працівника.

Читайте також: Реабілітація з видом на Карпати - захисник Олег Ревега побудував унікальний купол для побратимів та ветеранів

Коли Михайло Тарасенко вже почав допомагати іншим пораненим захисникам, у його житті несподівано з’явилися "Ігри Нескорених" ("Invictus Games"). Він став членом національної збірної команди на змаганнях у лютому 2025 року, а надалі планує бути адаптивним тренером.

"Завдяки "Іграм Нескорених" мене можуть побачити більше людей, більше ветеранів, більше військовослужбовців. Звісно, підіймати прапор України за кордоном — це важливо, але я тут не для себе, а щоб мотивувати інших. Насправді, якщо подивитися на нашу збірну, більшість з нас вже стабільні, нестабільних тут би не було. Ми вже пройшли певний шлях, тому для нас важливо мотивувати інших. Ми тут стаємо одним цілим, і це також важливо", - додає незламний чоловік.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про ветерана Романа Кашпура, який на протезі пробіг шість найбільших марафонів світу.

Фото: Мінветеранів, "Ігри Нескорених"