44-річний Віталій Руденко ("Рудик") – родом з Житомира, але останні роки до повномасштабного вторгнення працював в Ірпені будівельником. Відсутність армійського досвіду завадою долучитися до війська для чоловіка не стала: вже на початку березня 2022 року добровольцем він пішов до ТЦК. Далі була базова підготовка за кордоном та служба у 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді.

Читайте також: Відкрив власний бізнес і з протезом повернувся на фронт – історія військового Олександра Мусія

На фронті Віталій отримав важке поранення та втратив руку. Після лікування та відновлення на короткий час повернувся до побратимів, однак пізніше був "списаний". Проте залишатися осторонь не зміг: незламний ветеран збирає кошти на біонічний протез, щоб знову стати на захист Батьківщини.

Ціною руки врятував життя побратиму

Віталій служив командиром відділення у восьмій роті другого батальйону 95-ї бригади. Пригадує, що мав багато обов’язків та відповідальності – зокрема, приймав рішення, як виконати бойову задачу, куди відправити особовий склад. Проте на момент поранення разом з побратимом ховався від ворожої атаки в звичайному неглибокому окопі. Це сталося в грудні 2023 року на Лиманському напрямку.

"Коли йшов обстріл, він (інший військовослужбовець – ред.) лежав на спині, а я  - збоку від нього. Дивлюся, в нього живіт відкритий. Я поклав руку йому на живіт, і прилетіло мені в руку. Втратив руку – врятував життя побратиму, - розповідає ветеран.  – Їхній дрон летів за нами, коректував, поки ми відходили, по нас були прильоти. Дистанцію вісім кілометрів назад ми долали 12 годин".

Внаслідок поранення чоловік періодично втрачав свідомість. У себе прийшов в лікарні та повідомив медиків, що травмована ще й нога. Як виявилося, від вибухової хвилі у кінцівці лопнула кістка. Лікарі надали "Рудику" допомогу та відправили до Дніпра.

Читайте також: Після втрати руки захисник Донеччини продовжує "воювати" - з біонічним протезом збирає дрони

Період лікування та відновлення тоді становив 2,5 місяці. Після цього Віталій повернувся у зону бойових дій у свій підрозділ:

"Мене хотіли відправити на подальше лікування, на "списання". Але людей мало: то поранені, то гинуть, людей не вистачає. Нові всі бояться мобілізації, ніхто не хоче йти. І я сказав, що я не хочу звільнятися, я можу виконувати деякі обов'язки. Я не можу йти на штурм, але є багато обов'язків, які я можу виконувати. Я хлопців наставляв, як і що правильно робити: споряджав хлопців на вихід, розказував, як там поводитися, бо хлопці нові були без досвіду, а я — з ним. Плюс я на своїй машині можу їздити, бо вона автомат. І виконував доручення, які я там робив на місці", - ділиться колишній військовий.

На передовій Віталій пробув ще три місяці. А потім пройшов військово-лікарську та медико-соціальну експертну комісії і був визнаний непридатним до служби.

Біопротез – новий "квиток" на фронт

Тепер "Рудик" знятий з військового обліку та може писати нову сторінку життя як цивільний. Але.. не хоче. Ветеран збирає кошти на біонічний протез, який би повністю замінив втрачену руку. Ціна питання – близько п’яти мільйонів гривень, а головна мотивація – повернення на фронт.

"Хочу повернутися до хлопців у свій підрозділ. Я можу стріляти навіть однією рукою. Це все навчається, навички набуваються. А буде біорука, я зможу двома стріляти. На штурми, зрозуміло, вже не піду, не пустять, а бути водієм якоїсь бойової машини, буде рука, зможу переключати передачі, зможу їздити, возити хлопців", - ділиться планами чоловік.

Читайте також: "Про ветеранський бізнес треба говорити" - через рік після втрати рук на фронті Сергій Жуковський розвиває власну справу

Поки ветеран накопичує гроші на нову руку, Україну боронить його старший син. Він служить у бригаді Нацгвардії "Рубіж" оператором дронів, перебуває на Лиманському напрямку. Молодший, 19-річний син, також "рветься у бій", однак не може бути мобілізований за віком.

                                                                                  Старший син Віталія

Віталій Руденко переконаний, що всі, хто наразі служать, знають, заради кого та заради чого це роблять. Чоловік розділяє їхні погляди, проте мріє про інше:

"Мрію, щоб все закінчилося скоріше. Щоб всі повернулися додому, щоб це ніколи більше не починалося, щоб менше людей гинуло".

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як ветеранам отримати додаткові засоби реабілітації.

Фото: Суспільне Житомир