Ветеран Денис Смольніков на позивний "Angel" – родом зі Сватового на Луганщині. Ветеринар за освітою, до війська прийшов добровільно в 2016 році: підписав контракт із ЗСУ та служив бойовим медиком. У 2022 році в районі Бахмута на Донеччині отримав важке поранення хребта, а після лікування та реабілітації активно зайнявся спортом. Незламність, мужність та цілеспрямованість чоловіка вже принесли свої плоди: в лютому 2025 року він виступатиме на "Іграх Нескорених" у Канаді у складі української збірної.

"Стандарти НАТО  - це не добре"

На початку військової кар’єри Денис мріяв стати снайпером, але після тримісячного навчання став бойовим медиком. Першою бойовою точкою для нього стало місто Майорськ на Донеччині. Там він рятував захисників на передовій, витягуючи їх з поля бою. Працювати доводилося вночі – "на згадку" про це на руці чоловіка залишилося величезне татуювання сови. Ветеран зізнається:  чимало людей вважають, що це символ служби в розвідці. А насправді – дань нічному ритму життя бойового медика.

Читайте також: "Надихає сім’я та віра в перемогу" - ветеран, який втратив ноги на фронті, розповів про "Ігри Нескорених" та реабілітацію

Ще на навчанні Денис придумав собі позивний "Ласунка" – на честь відомого на той час морозива. Однак серед військових заведено, що позивний треба заслужити. Так і сталося з чоловіком. Після того, як він витягнув з поля бою шістьох воїнів всього за кілька днів, його почали називати "Ангелом".

"Я багато чув, що ми йдемо до натівських стандартів. Але ми не можемо до них йти, бо в них немає такої війни – це моє бачення як медика. Наприклад, можна добу чекати, коли заберуть (пораненого) бійця, можна сім годин чекати – усе залежить від того, яка інтенсивність бою. Бо як у натівських стандартах – "поклав і забув", через п’ять хвилин вертоліт прилетить, у нас такого нема. І дуже печально, що багато людей, які були на передку, згодні з тим, що стандарти НАТО це добре. Але це не добре, бо війна у нас не така. Коли штурм, то ти не медик, ти відбиваєш це все (з усіма). А коли вже відбили, то знову медик. У цьому й різниця", - ділиться роздумами Денис.

"Мій хребет тримають штифти"

Про день поранення ветеран пригадує неохоче. Це сталося 2022 року на Донеччині:

"Ми заходили за Бахмут у сіру зону вночі, я відкриваю рюкзак дістати наліпки  - і все, я нічого не пам’ятаю. Потім виявилося, що  біля автівки прилетів снаряд, прошив її, а нас викинуло ударною хвилею в кювет, - говорить він. - У мене перелам хребта, немає одного хребця у грудному відділі спини. Один тріснув, поставили імплантат хребта, поставили вісім штифтів. Там дві проволоки, які стягують хребет. Були поламані по чотири ребра з обох боків".

Після лікування, вже під час реабілітації, колишній військовий раптово зрозумів, що "ніхто не хоче братися за мій хребет". Тоді він вирішив активно зайнятися спортом та закачувати м’язи спини, які змогли б "тримати каркас".

Читайте також: Ціль – Паралімпійські ігри - ветеран Ярослав Бегас на протезі активно займається велоспортом

Для себе Денис обрав декілька видів спорту – волейбол сидячи, баскетбол та регбі на кріслі колісному, бігові лижі та біатлон. Узимку 2025 року він виступатиме на "Іграх Нескорених" у канадському Ванкувері  у складі національної збірної.

"Мені тяжко спортом займатися, якщо чесно. Але я можу їм займатись. В мене перелом хребта, я тягаю гантелі, займаюсь спортом — і я розумію, що я все можу. Я думаю, покажу цей приклад вже на "Іграх нескорених", де ми будемо змагатися. Я хочу всім показати, що нам дуже тяжко, але ми потужні", - каже незламний чоловік.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, що в Києві проводять заняття з адаптивного яхтингу для ветеранів.

Фото: Суспільне Донбас