Сьогодні Сергій Панчук тренує дорослих і дітей у Миколаєві та планує відкрити власний зал з окремою групою для ветеранів
Хоче допомагати побратимам займатися спортом з урахуванням їхніх поранень і фізичних можливостей. Своєю історією Сергій поділився із Суспільним Миколаїв.
Знайомство з джіу-джитсу, яке здивувало
Єдиноборствами Сергій захоплювався ще зі школи. Коли близько десяти років тому потрапив на тренування з бразильського джіу-джитсу, уже мав чорний пояс з іншого виду східних єдиноборств.
Проте досвід і сила не допомогли відразу впоратися з новими суперниками. За словами Сергія, на татамі його перемогли приблизно за пів хвилини. Він навіть не встиг зрозуміти, як це сталося.
Це знайомство стало початком тривалого захоплення. Згодом спорт допоміг йому повернутися до активності після тяжкої травми.
Повернувся до війська на початку вторгнення
Військову службу Сергій розпочав у 1997 році. Після її завершення повернувся до цивільного життя, а в перші дні повномасштабного вторгнення знову став до лав оборонців.
Спочатку долучився до добровольчого формування, згодом - до 15-ї бригади оперативного призначення «Кара-Даг». Був командиром розвідувального відділення у взводі розвідки третього батальйону.
Під час виконання одного з бойових завдань Сергій зазнав компресії хребта. Стан здоров’я погіршувався, ліва нога поступово почала відмовляти.
«Навчався заново ходити. Дуже тривалим був процес реабілітації», - розповів ветеран.
Сергію зробили операцію, після якої він звільнився зі служби. За його словами, заняття бразильським джіу-джитсу допомогли у відновленні.
Тренується разом з учнями
Нині Сергій веде кілька дорослих груп та організовує заняття для дітей. Сам також продовжує тренуватися - зазвичай має щонайменше два тренування на день.
Працює в парах зі своїми учнями, пояснює техніку та стежить за правильністю виконання вправ. Повернення на татамі стало для нього і продовженням давнього захоплення, і роботою, у якій він може передавати досвід іншим.
Хоче створити групу для ветеранів
Наступна мета Сергія - власний зал та окрема ветеранська група. Тренер наголошує: люди з бойовими травмами можуть займатися й разом з іншими спортсменами, однак потребують індивідуального підходу.
Комусь потрібно адаптувати техніку через ампутацію, комусь - через обмежену рухливість суглобів або інші наслідки поранення. Завдання тренера - врахувати ці особливості й допомогти людині знайти доступний для неї спосіб виконання прийомів.
Діти, які додають сил
Особливе місце в житті Сергія посідають заняття з малечею. Він зізнається, що йому бракувало цього спілкування.
«То взагалі, як маленькі акумулятори, які заряджають тебе весь час», - говорить про дітей ветеран.
Робота з ними приносить йому радість і допомагає відновлювати сили. Тепер у його щоденному житті є тренування, учні та плани на власний зал - місце, де він хоче ділитися досвідом і підтримувати інших ветеранів.
