До повномасштабної війни він допомагав людям відновлюватися після травм. Коли Росія розпочала велике вторгнення, змінив звичну роботу на військову службу. На передовій надавав допомогу пораненим, евакуйовував їх із небезпечних ділянок, навчав побратимів тактичної медицини. За час служби здійснив понад тисячу евакуацій. 19 квітня 2024 року під час одного з таких виходів Ярослав Бабійчук загинув на Донеччині. Тепер його просять посмертно відзначити званням Героя України.
Підтримати петицію можна за посиланням.
Від реабілітації до порятунку на передовій
Ярослав Бабійчук народився 24 серпня 1987 року. До війни жив і працював у Києві, був реабілітологом. Його професійна діяльність була пов’язана з допомогою людям, які потребували відновлення та підтримки.
Після початку повномасштабного вторгнення він добровільно долучився до Збройних сил України. Служив санітарним інструктором медичного пункту 3-го механізованого батальйону військової частини А0222.
На Донеччині його робота проходила там, де медична допомога часто була питанням життя і смерті. Ярослав виїжджав на передові позиції, надавав допомогу пораненим, виносив їх із поля бою та організовував евакуацію під ворожим вогнем.
За час служби він здійснив понад тисячу евакуацій військовослужбовців. Ця цифра - не просто показник виконаної роботи. За нею стоять люди, які отримали шанс на подальше лікування, повернення до рідних і життя після поранення.
Навчав побратимів рятувати життя
Ярослав дбав не лише про те, щоб особисто допомагати пораненим. Він передавав свої знання іншим військовослужбовцям, проводив навчання з тактичної медицини для бійців свого та суміжних підрозділів.
Важливою частиною його роботи стала організація стабілізаційного пункту в батальйоні. Його облаштували за ініціативи Ярослава під час контрнаступу. Це мало допомогти швидше надавати необхідну медичну допомогу військовим, які отримали поранення.
Такий підхід дозволяв не лише рятувати людей під час конкретних евакуацій, а й посилювати спроможність усього підрозділу діяти в умовах бойових дій.
Загинув під час евакуації поранених
19 квітня 2024 року поблизу Урожайного Волноваського району Донецької області Ярослав Бабійчук знову вирушив на передову, щоб евакуювати поранених.
Під час чергового виходу позиції українських військових опинилися під ворожим вогнем. Унаслідок удару протитанкового ракетного комплексу молодший сержант Ярослав Бабійчук загинув.
Йому було 36 років.
Для родини він був сином, чоловіком і батьком. Для побратимів - медиком, якому довіряли життя. За службу та врятованих військових Ярослава відзначили, зокрема, почесним нагрудним знаком «За збережене життя».
Його професійний шлях від реабілітації до військової медицини об’єднувала одна справа - допомога людям. Навіть на війні, де для цього доводилося ризикувати власним життям.
Рідні і друзі Ярослава Бабійчука просять посмертно відзначити його подвиг званням Героя України
28 вересня 2026 року на сайті Президента України оприлюднили електронну петицію № 22/270780-еп щодо присвоєння молодшому сержанту Ярославу Бабійчуку звання Героя України посмертно.
Збір підписів під петицією триває. Для того щоб звернення передали на розгляд Президентові України, необхідно зібрати 25 тисяч голосів.
Ознайомитися з петицією № 22/270780-еп та підтримати її можна на офіційному сайті Президента України за посиланням.
