Повномасштабне вторгнення російської армії назавжди змінило життя українців. Мільйони людей були змушені залишити власні домівки, втратили близьких, житло та роботу, сотні тисяч – взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини.

Повертаючись з фронту, чимало захисників та захисниць мають поранення чи травми, а також стикаються з проблемами ментального здоров’я. З якими запитами найчастіше звертаються під час реабілітації, розповіла клінічний психолог Реабілітаційного центру "Recovery" у м. Рівне Ярослава Синичич.

Читайте також: "Це зовсім інший рівень довіри" - як собаки допомагають психологам у роботі з військовими та ветеранами

З ПТСР стикаються до 20-30% ветеранів та ветеранок

За словами Ярослави Синичич, якщо казати саме про травматичний досвід, то під час реабілітації у ветеранів та ветеранок найчастіше діагностують психологічні травми, депресивний стан, тривожні розлади та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). При цьому в "Recovery" основний акцент робиться на фізичному відновленні, а психологічна допомога виступає в якості додаткової. Тож фахівці працюють більше не з діагнозами, а із симптомами пацієнтів.

"У суспільстві сьогодні є чимало стереотипів стосовно психічних розладів. Ми часто використовуємо терміни, не надаючи особливого значення тому, що вони означають, - зазначила вона під час відкритої лекції "Відновлення ветеранів/ок та реінтеграція в цивільне життя".  – Наприклад, можемо казати, що маємо депресію, тоді як такий діагноз встановлює виключно лікар-психіатр, і стан потребує медикаментозного лікування".

Однак це не означає, що ветерани не стикаються з реальними проблемами психологічного характеру. І дуже важливо вчасно це помітити та звернутися по кваліфіковану допомогу – з подання самого захисника чи захисниці, їхніх близьких чи рідних або ж фахівців, які займаються фізичною реабілітацією.

Читайте також: Апатія, ПТСР та постійний стрес – психолог розповів, коли ветеранам потрібна допомога фахівця

Одним з розповсюджених розладів серед ветеранів та ветеранок, військових є ПТСР. Він розвивається після травматичної події, яка загрожувала життю або здоров’ю (причому, як у людей, які потрапили в цю ситуацію, так і у свідків). Серед симптомів – віртуальне переживання травми, спроби уникнути спогадів про неї, перезбудження, тривожність, проблеми у стосунках з оточуючими та інші.

Тема посттравматичного стресового розладу у ветеранів та ветеранок також оточена безліччю міфів:

"Суспільство вважає, що кожен, хто повертається з війни, має чи матиме ПТСР, однак це не так. Насправді, з усіх військовослужбовців, які повертаються, лише 20-30% можуть мати якісь симптоми, які свідчать про розлад. З них 15-17% можуть впоратися з цим самостійно, особливо на ранній стадії, і лише останні 13-15% потребують терапії", - підкреслила фахівчиня.

Роль родини  у реабілітації та соціалізації ветерана

Підтримка та допомога близьких  - важливий компонент на шляху відновлення ветеранів та ветеранок та їхнього повернення до цивільного життя. За словами Ярослави Синичич, членам сім’ї захисника чи захисниці необхідно підготуватися та бути опорою у багатьох аспектах та вміти надати:

1. Емоційну підтримку. Ветерани потребують безпечного та підтримуючого середовища, щоб мати можливість познайомитися зі своїм новим станом, усвідомити травматичний досвід та пережити важкі події. Це допоможе їм швидше та легше соціалізуватися.

2. Соціальну. По суті, родина – це і є наші соціальні зв’язки. Підтримка рідних може стати місточком, щоб воїн не закрився, а продовжив далі рухатися в професійному, цивільному житті, знаходив нові захоплення. Важливим аспектом буде спільне проведення часу.

3. Практичну. Йдеться про оформлення документів, пільг, виплат, допомога у вирішенні побутових питань.

Читайте також: "Вдома буває страшніше, ніж на війні" - ветеран Денис Дудник заснував психологічний хаб для військових та цивільних

Також членам родини варто бути уважними та спостережливими, щоб не пропустити тривожні зміни в емоційному чи фізичному стані ветерана/ветеранки та запропонувати допомогу фахівця. А спільна участь у реабілітації стане ще одним підтримуючим фактором: наприклад, можна разом відвідувати групові сеанси психотерапії, відновлюючі заходи, ретрити чи сімейну терапію.

"Родина  має бути готова до того, що зустрічаючи свого захисника чи захисницю, доведеться вивчити, яка це людина, що з нею сталося в емоційному плані, що вона переживає, - підсумувала психологиня.  – Ветеран чи ветеранка адаптується до своєї сім’ї, соціалізується, а родина має приймати його чи її та бути опорою в житті".

Нагадаємо, раніше ми розповідали про ветерана Олександра Дармороса, який на війні повністю втратив зір та ногу, а лікарі не давали жодних гарантій, що він зможе розмовляти і пам’ятати минуле. Попри це, чоловік став військовим психологом, має декілька дипломів, бере участь у марафонах, веде власний блог, в нього народилася  дитина.

Фото: Recovery/Instagram