Востаннє на даний момент волонтерка Благодійного фонду "Серце в дії" Діана Старік бачила свого нареченого-захисника А. (ім’я скорочено з безпекових міркувань – ред.) ще до великої війни. Після повномасштабного вторгнення російської армії військовослужбовець 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського став на захист Маріуполя та за кілька тижнів опинився у полоні.

З весни 2022 року А. та деяких інших оборонців окупанти утримують у СІЗО міста Кінешма Іванівської області російської федерації. Рідні полонених позбавлені права на зв'язок з ними, а про умови та стан військових дізнаються лише зі слів вже повернутих з неволі. Ті, зокрема, розповідають про відсутність медичної допомоги, недостатність харчування та численні випадки психологічного тиску.

Читайте також: Всю камеру били навіть за те, що хтось один задрімав - історія 37 місяців полону захисника Маріуполя Володимира Чертушкіна

Крім того, утримувані в Кинешмі, на жаль, зазнають і фізичного насильства та тортур. Про це Діана розповідає зі слів військових, вже звільнених з колонії.  Серед них – і ті, хто перебував в одній камері з А. Вони кажуть про побиття, недостатню їжу (скоріше – помиї), що подається дуже гарячою, відсутність місця для сну, засобів гігієни, медичної допомоги. Полоненим не дозволяють піднімати погляд та спілкуватися українською, примушують стояти по 16 годин на добу та займатися фізичними вправами на прогулянках – чоловіків, які втрачають свідомість від виснаження та голоду.

"Про людяність та Женевські конвенції там  взагалі не йдеться: якщо хлопцям дали теплі шкарпетки - то вже добре.  Були б від А. листи, було б прекрасно, а так про краплинки інформації про нього я дізнаюся тільки через вже звільнених. Але вірю, що він тримається", –  каже дівчина.

Наразі їй відомо, що військовий має проблеми з опорно-руховим апаратом через побиття арматурою по голові – і це "плюсом" до контузій, отриманих ще під час боїв за Маріуполь. Також, ймовірно, у нього є гниючі рани через побиття та болі, адже побратими намагалися взяти для нього знеболювальні препарати та принести, сховавши у шкарпетках. Крім того, чоловіка змусили заживо здерти патріотичні татуювання.

"Ті, хто бачив А., кажуть, що він дуже світла людина. Коли комусь було погано, віддавав свою їжу та шматочок хліба. І тепер його побратими, які вже повернулися, підтримують мене та кажуть, що хочуть віддячити на волі та поділитися своїм хлібом, – не стримуючи емоцій, говорить Діана. – Через те, що він морський піхотинець, у полоні його змусили підписати відмову від обміну. Але я сподіваюся, що наші державні органи розуміють, що мій коханий зробив це під тиском, що це не було його бажанням. На різних зустрічах з посадовцями я намагаюся завжди говорити про це приватно, щоб вони звертали увагу на такі випадки".

Повну історію про Діану Старік та її боротьбу за повернення українських військовополонених читайте на НАШОМУ САЙТІ ЗА ПОСИЛАННЯМ.

Фото: надане Діаною Старік