Луганчанин Артем Баген став на захист України у 2014 році. У 2016-ому чоловік демобілізувався та після початку повномасштабної війни вирішив знову долучитися до війська. З 2022 року він воював проти російських окупантів, а у липні 2023-ого – пішов зі служби за станом здоров’я.

Як розповідає захисник, він тричі звільнявся в армії, а ще – до кінця минулого року працював головним спеціалістом відділу Львівської області Міністерства у справах ветеранів, поки цю структуру не скоротили. Аналізуючи свій великий та непростий досвід, Артем Баген говорить – ветеранська політика в Україні поки що провальна і потребує великих змін.

Читайте також: "Є відчуття, що цивільний і військовий - різні світи": ветеран з ампутацією розповів про повернення до мирного життя

Рік на оформлення документів

Колишній військовий зазначає, що ключова проблема для більшості ветеранів – матеріальна, і після повернення до цивільного життя вони прагнуть оформити ті пільги та соціальні виплати, які передбачені законом. Але паперова тяганина потребує дуже багато часу та сил.

«Коли військовий демобілізується, він не вважається ветераном, поки не стане на облік в ТЦК. Тобто, в цей час людина не може в повному обсязі отримувати соціальні послуги та пільги. І в такому невизначеному стані можна перебувати дуже довго, - розповідає Артем Баген. – Я три рази демобілізувався з армії і три рази бачив одне й те  саме. У людей не вистачає одного з документів – наприклад, немає  довідки про обставини поранення, немає УБД, коли треба оформляти групу інвалідності. Отримання документів може зайняти три-чотири місяці та навіть рік. Тому я говорю, що ветеранська політика в нас провальна».

Також серед знайомих ветерана є військові, які перебувають на фронті з 2022 року, але досі не мають УБД і не користуються пільгами.

«Також знаю людину, якій встановлено групу інвалідності, але вона не отримує пенсію, бо за вісім місяців їй і досі не видали грошовий атестат, без якого не можна призначити розмір пенсійного забезпечення, - розповідає ветеран. - Ці питання вирішити дуже просто указом міністра оборони до своїх підлеглих по стройових частинах. Чому цього не робиться – не знаю. Проблеми, як були неврегульовані у 2015 році, так і залишилися такими».

У самого Артема також були труднощі з оформленням грошового атестату – він почав займатися цим питанням у червні, а документ отримав у жовтні.

Читайте також: Військкомат – фронт – служба в ТЦК: ветеран з Луганщини розповів про іронію долі та свій бойовий шлях

Працевлаштування і доступ до соціальних послуг

Особливо важко тим ветеранам, які живуть у віддалених та невеликих населених пунктах, і при цьому обмежені в пересуванні. З плином війни таких громадян стає дедалі більше, і соціальні послуги для них часто залишаються недоступними.

«Помічник ветерана для них не вихід – для надання допомоги таким категоріям людей в нього має бути транспорт, держава має компенсувати бензин. Якщо адміністративними послугами можна скористатися за допомогою інтернету, то для психологічної підтримки, медичної реабілітації додому ніхто приходити не буде, - розповідає Артем Баген. – Наближати послуги треба, але спочатку держава має хоча б зробити так, щоб людина прийшла в ЦНАП, подала пакет документів і більше нікуди не мала бігти по різних кабінетах».

Також у ветеранів, які мають змогу працювати, часто виникають проблеми на робочих місцях.

«Були випадки, коли хлопці, за якими зберігалося робоче місце, хотіли повернутися на роботу, а їх просили звільнитися за згодою сторін, бо вони не відповідають корпоративним вимогам фірми. На словах всі декларують, що ветерани – це класно,  треба їх працевлаштовувати, а в реальності вони для роботодавців проблема. Бо ветерани мають право на додаткову відпустку, певні пільги», - розповідає захисник.

Він вважає, що держава має встановити на підприємствах квоти з працевлаштування ветеранів, які повертаються з війни. Не питайте ветерана, як там на війні Ще одне проблемне питання – не завжди ветерани можуть інтегруватися у суспільство, уникнути проблем у родині та в колективі. Артем Баген пояснює, що так стається тому, що на війні у більшості людей змінюється ставлення до життя.

«Під час АТО були хвилі мобілізації – людина в армії знаходилася рік, після цього верталася додому, і серед моїх знайомих, які демобілізувалися, у всіх були родинні проблеми. Бо сім’я чекає на одну людину, а приходить інша і хоче вона вже іншого», - говорить ветеран.

Тому, на його думку, реабілітація для ветерана має бути родинною. Саме з близькими людьми та дітьми колишні військові зможуть відволіктися від важких спогадів.

«Коли проходить реабілітація ветеранів, вони одне з одним все одно розмовляють про танки та обстріли. Ефекту від такого відновлення мало», - вважає захисник.

Також за його словами, багатьох військових тригерить спілкування з цивільними,  які недотичні до захисту Батьківщині. Ветеран не радить питати оборонців – «як там?», «ти як?», якщо перед вами – не ваша близька людина.

«Ветеран приїхав з війни, був поранений, виносив загиблих побратимів, його  зарядами завалило в хаті, а потім він потрапляє на спілкування з людиною, якій це все ні про що не говорить, - розповідає Артем Баген. – І він питає у вас – «ну як там на війні, а ми тут пиво п’ємо». На мою думку, треба було робити хвилі мобілізації і через армію прогнати більшість чоловіків, тоді  не було б питань з інтеграцією, і країна була б однорідна».

Нагадаємо, раніше ми розповідали, чому суспільство стигматизує ветеранів і як з цим боротися.

Фото: скріншот відео