В Івано-Франківську, у Музеї мистецтв Прикарпаття, відкрили виставку картин ветерана ЗСУ Володимира Симанишина «Життя з вірою у перемогу». Автор робіт з початку повномасштабної війни захищав Україну та на фронті втратив обидві руки.

Після ампутації кистей Володимир здивувався, коли йому запропонували відвідувати заняття з арт-терапії. Почати малювати він погодився заради мами, але під час реабілітації зрозумів, що йому подобаються і процес, і результат. Наразі в експозиції виставки захисника – близько 30 картин, які він присвятив усім, хто воює за Україну.

«Виставка присвячена боротьбі України, моїй особистій, коли я повертався до життя після поранення і відновлювався, і боротьбі кожного хлопця та дівчини, які захищають нашу державу… Хочу стимулювати людей не опускати руки, а завше надіятись і вірити у краще», - розповів Володимир Симанишин.

Читайте також: Музика, театр, шахи – у Києві відкрили культурно-мистецький центр для реабілітації ветеранів

З Польщі – на фронт

Володимир Симанишин народився в селі Висічка Борщівського району на Тернопільщині. За освітою він будівельник і у 2022 році працював у Польщі. Проте як тільки чоловік дізнався, що росіяни розпочали повномасштабне вторгнення, повернувся додому і став на захист рідної країни.

Володимир не мав ані бойового досвіду, ані спеціальної підготовки – тільки бажання бути корисним у боротьбі з ворогом.

«Я розумів, що я повинен захищати свою землю, своїх рідних, близьких та друзів. Військової підготовки в мене не було, але я все одно у березні пішов на фронт, адже не міг залишатися осторонь», – говорить захисник.

Він виконував завдання на Луганському напрямку, брав участь у боях за Бахмут.

«У Часовому Ярі мене поранили. Через вибух ворожого дрона я втратив руки. Це сталось раптово… Ми виконували бойове завдання. Хлопцям вдалося мене вивезти за годину, це дуже швидко», - згадує ветеран.

Володимиру ампутували кисті, і у США встановили біонічні протези. Також чоловік втратив зір, але медикам вдалося його відновити.

Читайте також: Втратив ногу в боях на Курщині: як відновлюється та про що мріє ветеран Руслан Пригода

Допомогли малювання і підтримка рідних

Реабілітація захисника тривала близько року. Вона включала не тільки фізичні вправи, а й арт-терапію. Володимир почав малювати ще до встановлення протезів, і спочатку був не в захваті від цієї ідеї.

«Раніше я не цікавився малюванням. Все почалося з арт-терапії, коли у Тернополі художники і волонтери старались хлопців відволікати від лікарняної рутини. Перше все сприймалось скептично – людина втратила руки, чим і як малювати? Ми тоді примостили пензлик до руки… і я спробував. Під час процесу не було ні натхнення, ні бажання, але після того, як я побачив результат, коли почув людей, то все сподобалось», - розповідає ветеран.

Не здаватися захиснику допомагала мама – вона вмовляла Володимира пробувати, розвиватися та йти далі.

«В лікарні у нього була сильна депресія. Приходили діти, волонтери, а він просить : «Мамо, закрийте двері». Спершу він намалював маки. Тоді навіть не повірив, що так зможе. Малював лівою, бо права довго не заживала… я прив’язувала йому пензлик під еластичний бинт і він малював», - розповідає пані Надія.


З кожною новою роботою Володимир все більше розумів, що погодився малювати недарма. Ветеран поринув у творчість і навіть залучив до неї інших військових, з якими проходив реабілітацію.

Наразі виставка захисника «Життя з вірою в перемогу» мандрує українськими містами. Раніше її вже побачили у Києві та Тернополі. У Івано-Франківську виставка має благодійну мету — під час її проведення збирають кошти на потреби 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Як зазначив Володимир Симанишин, передати зібрану допомогу військовим допоможе дружина загиблого бійця цієї бригади.

Нагадаємо, ветеран Олександр Чайка втратив ногу на фронті і викладає акробатику дітям.

Фото: Суспільне Івано-Франківськ