Коли Миколі Пляскіну було 12, Китай здавався йому не просто далекою країною, а іншим світом, де панують свої закони та правила. Хлопець бачив у фільмах елементи східних бойових мистецтв, щиро захоплювався рухами героїв та хотів дослідити нову для себе культуру.

Та можливостей для цього було небагато. У 90-ті роки в Україні обмаль людей цікавилися кунфу, і пошук нової інформації давався важко. Незважаючи на це, Микола здійснив свою мрію – з підліткового віку він почав займатися улюбленою справою, а коли подорослішав – поїхав на навчання у Китай. Тепер він - єдиний  в Україні авторизований викладач уданського стилю цигуна та кунфу і має більше 30 років досвіду.

Своїх учнів Микола навчає не вирішувати сварки силою, але завжди захищати те, що любиш. Тому у 2014 році тренер з кунфу пішов на війну, а у 2022-ому – знову став на захист Батьківщини. Про викладання та бойовий шлях захисник розповів для veteran.com.ua.

Читайте також: «Довелося обирати – або я, або нога»: після ампутації ветеран Юрій Фурик викладає гімнастику і тренує військових

Подорожі та самовдосконалення

Микола розповідає, що спочатку в 12 років почав займатися боксом та боротьбою, але завжди шукав можливості практикуватися у східних бойових мистецтвах.

«Я дивився «Клуб мандрівників» і там транслювали китайські фільми. Мене цікавили бої не через агресію, а тому що подобалися естетичні моменти: рухи героїв, занурення в культуру. Згодом я знайшов викладача у Львові, їздив у Польщу і там практикувався, потім займався із вчителем в Угорщині», - згадує тренер.

Найбільш ґрунтовне навчання розпочалося у Китаї. Протягом семи років Микола регулярно їздив до Піднебесної та навіть жив і навчався у майстрів в горах.

Частину Сходу тренер вирішив привезти в Україну. Він відкрив у Львові «Академію Кунфу», займався з дітьми та дорослими.

«Я став майстром спорту з ушу, виступав на багатьох чемпіонатах та виховав немало чемпіонів України, які показували серйозні результати», - розповідає Микола Пляскін.

Читайте також: Підкорити Кіліманджаро – український ветеран з ампутацією піднявся на найвищу гору Африки

Двічі – на фронт

У 2014 році, коли в Україні розпочалася війна, Микола одразу вирішив стати на захист Батьківщини. Він вважав – людина, яка займається одноборствами, просто не може стояти осторонь.

«Так, наразі бойові мистецтва можна побачити тільки на спортивних змаганнях, але все одно ці знання та навички можна використовувати. Я пішов на війну добровольцем, бо мав певну підготовку і хотів змінити життя в Україні», - розповідає чоловік.

Миколу направили на Луганський напрямок. Він виконував завдання біля Станиці Луганської і Щастя, а після погіршення стану здоров’я – повернувся до цивільного життя.

«Я мав серйозну хворобу опорно-рухового апарату – коксартроз суглобів. Тіло було вже виснаженим, тому я звільнився і після повернення до Львова працював у школі, де був акцент на китайській та японській мовах. Для навчального закладу я розробив програму з викладання одноборств», - розповідає ветеран.

Перед повномасштабною війною тренер вже точно знав, що зброю до рук доведеться взяти знову. Тому ще навіть до початку вторгнення 22 лютого чоловік пройшов ВЛК та заявив про свою готовність стати у стрій.

«24 лютого отримав благословення дружини та вирушив до війська. Воював у Донецькій, Луганській, Харківській областях та звільнився у липні 2023 року через те, що вже не міг виконувати бойові завдання. В мене погіршилася хода, була операція з заміни двох суглобів», - пояснює ветеран.

Реабілітація після лікування тривала досить довго, проте захисник підкреслює – відновлюватися довелося не тільки фізично, а й психологічно.

«Повернення ветерана до цивільного життя завжди пов’язане з труднощами, і для багатьох вони стають надскладними. Це не тільки фізичні травми, а ще й психологічні. Людина стикається з розумінням, що вона вже не така, як раніше, чогось не може, відчуває невпевненість. Мені було легше, бо я повертався з фронту вже вдруге, включив всі «запобіжники», повністю занурився в роботу, старався себе зайняти та поставити на ноги фізичними практиками. Займався з гантелями, на турніках та брусах», - розповідає Микола.

Читайте також: Ветеран з Донеччини перевіз 150 кіз на Волинь та заново відкрив ферму – історія Сергія Свириденка

Відкриття власної справи

Після другого повернення додому у статусі ветерана чоловік вирішив, що настав час відкрити власну справу – освітньо-спортивний простір «Шана». Ідея створення такого центру була у тренера давно, а зараз на активних діях наполягла дружина.

«Вона запропонувала відкрити освітньо-спортивний простір, адже я все життя навчаю людей вивчати своє тіло, працювати з ним і вважаю, що це дуже важливо», - говорить Микола Пляскін.

Ветеран мав приміщення у центрі Львова, а щоб підготувати його та придбати обладнання – подав заявку на грант. Задумане вдалося – чоловік отримав 500 тис. грн від держави, а Львівська ОДА додатково збільшила цей грант на 30% у межах регіональної програми підтримки ветеранів.

«Потрібно було облаштувати професійну вентиляційну систему, щоб людям було комфортно займатися, закупити багато спортивного обладнання, а також мультимедійний тир», - говорить підприємець.

Читайте також: Ветеран Андрій Сідлецький відкрив у Чернівцях спортзал для дітей – історія захисника

Всі викладачі – ветерани

Центр відкрили у грудні 2024 року. Наразі у просторі викладають одноборства дітям та дорослим. Зі школярами тренер займається напрямком ушу саньда – це сучасне китайське мистецтво рукопашного бою.

«Зараз вже готуємо дітей 13 років для участі у чемпіонаті України. Хочу підготувати молоду зміну, яка буде добре розбиратися в аспектах рукопашного бою», - підкреслює тренер.

Крім того, є групи для дорослих, де займаються і цивільні, і ветерани, а також проходять курси самозахисту для жінок.

«Також є мультимедійний лазерний тир, за допомогою якого ми можемо організовувати якісні уроки стрільби і підлітки навчаються в безпечних умовах. Паралельно запускаємо зал з тренажерами, в якому, зокрема, зможуть займатися поранені ветерани, які проходять реабілітацію», - говорить викладач.

Наразі у просторі викладає троє людей, і всі вони – ветерани війни.

«Наша концепція в тому, що ми намагаємося давати роботу захисникам, це для них також певна реабілітація, адже вони зайняті, працюють з дітьми, передають досвід наступним поколінням. Зараз одна людина, крім мене, викладає бойові мистецтва, ще одна – займається тиром і дає знання щодо стрілецької підготовки. В майбутньому планую ще працевлаштувати тренера з силової підготовки», - говорить Микола.

Тренер розповідає, що робота центру тільки набирає обертів, але викладачі прагнуть покращувати результати, адже кунфу з китайської перекладається, як «досконала робота».

«Кунфу – це не тільки про бойові мистецтва. Цей термін означає щоденне самовдосконалення, тож усі, хто добре виконують роботу на своєму місці та показують високий професіоналізм, також займаються кунфу», - наголошує Микола Пляскін.

Нагадаємо, раніше veteran.com.ua розповідав, як після втрати ноги ветеран Ярослав Качмар став тренером з футболу.

Фото: з архіву Миколи Пляскіна, з відкритих джерел