Внаслідок повномасштабного вторгнення росіян тисячі захисників і захисниць отримали важкі поранення та травми на фронті, що призвело до інвалідизації. При цьому вони, звісно, залишилися звичайними людьми, які мають родини, мрії, хобі, симпатії, досягнення та проблеми, хоча й мають інший – бойовий – досвід.

Читайте також: "Завдання кожної людини" - симулятор навчить українців, як спілкуватися з військовими та ветеранами

Як зазначають фахівці, при спілкуванні з ветеранами/-нками з інвалідністю цивільні нерідко ніяковіють, відчувають труднощі та припускаються помилок. Як правильно налагодити таку комунікацію, щоб вона була приємною для всіх учасників, розповіли фізичний терапевт Національного реабілітаційного центру UNBROKEN ("Незламні") Андрій Новосад та соціальна працівниця Центру Вікторія Хемич.

Як взаємодіяти  з ветеранами  і ветеранками з інвалідністю в повсякденному житті

"Часто ми можемо стикатися з такими висловами, як "інвалід", "неповносправний/на", "неповноцінний/на" тощо. Але так говорити некоректно. У будь-яких аспектах варто поважати й бачити насамперед людину", – зауважує Вікторія Хемич, підкреслюючи, що в будь-якому випадку на першому місці має бути саме людина, а потім вже її травма, інвалідність чи хвороба.

Тому коректно вживати такі слова, як людина з інвалідністю (а не "інвалід"), людина з порушенням слуху (замість "глухий"), людина з порушенням зору (а не "сліпий"). Також не варто користуватися терміном "людина з обмеженими можливостями".

Крім того, спілкуючись з ветеранами, які мають інвалідність, слід дотримуватися таких правил:

1. Не жалійте, адже це неприємне відчуття, що може спровокувати багато незручностей;

2. Не фокусуйте надмірну увагу на захисниках з ампутаціями/протезами, але й не уникайте їх. Важливо, щоб ваше спілкування було таким самим, як з повністю здоровими чоловіками та жінками;

3. Перш ніж допомогти, обов’язково запитайте про це. Людям, які нещодавно були протезовані, важливо давати самостійно щось робити, вчитися жити в нових реаліях. Тож пропонуйте допомогу, але не будьте нав’язливими;

4. Не відчиняйте двері без погодження. Ветерани з ампутованими кінцівками можуть спиратися на двері приміщення. Якщо їх різко відчинити, людина може просто впасти.

Читайте також: Як правильно спілкуватися з близькими-військовими - сім простих порад

"Коли, наприклад, дощова погода, східці можуть бути слизькими, тому у свій час я залишала милицю, яка могла послизнутися, і трималася за двері як за опору. Людям варто звертати на це увагу, особливо біля лікарняних установ чи реабілітаційних центрів, де є чимало таких пацієнтів, які ще не зовсім навчилися балансувати своїм тілом", –ділиться власним досвідом Вікторія.

Сім "ні" при спілкуванні з пораненими ветеранами і ветеранками

На думку Андрія Новосада, можна назвати кілька заборонених прийомів при комунікації із захисниками/-цями з інвалідністю. Серед них зокрема:

- проявлення жалю;

- допомога, якої не просили;

- пропозиції нагодувати, напоїти чи дати гроші;

- обійми без згоди;

- запитання на кшталт "скільки людей ти вбив на війні?";

- запитання, чи були у ветерана спроби самогубства;

- акцентування на відсутності кінцівки/кінцівок.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як ветеранам описати бойовий досвід у резюме.

Фото: з відкритих джерел