18 травня в силу вступив новий закон про мобілізацію, одним з нововведень якого була можливість звільнення для військовослужбовців, які перебували в полоні. Сьогодні колишні полонені вже можуть самостійно вирішувати свою подальшу долю та за бажанням – повернутися у цивільне життя.

Про те, як на практиці працює процедура та з якими труднощами стикаються захисники, розповів журналіст, колишній військовополонений і військовий ЗСУ Євген Шибалов.

Читайте також: Військові можуть самостійно підрахувати, на які виплати мають право – як працює онлайн-калькулятор

Що потрібно для звільнення

Звільнитися за новою нормою може будь-який військовий, який пережив полон, включно з тими, які перебували у неволі з 2014 року. Відмовити захиснику не можуть, але за власним бажанням він має право залишитися на службі. Крім того, у часі захисників не обмежують – демобілізуватися можна і через рік, і через два та більше після повернення в Україну.

У подальшому такі демобілізовані військові можуть піти на фронт тільки добровільно. Проте, вдруге звільнитися через пережитий полон вже не вийде – після цього демобілізація можлива тільки на загальних підставах.

«Процедура проста. Після обміну і реабілітації полонений отримує на руки два ключових документи – довідку від Координаційного центру СБУ та довідку від Національного інформаційного бюро від Мінреінтеграції. Вони підтверджують статус військовополоненого. Далі у своїй частині військовий має написати рапорт на звільнення та прикласти копії цих документів», - розповідає Євген Шибалов.

Читайте також: «Психологічна підтримка у кишені» - для ветеранів створили новий мобільний додаток

Відчули себе вільними

Євген розповідає, що він, як і всі, хто перебував з ним у полоні, після ухвалення закону відчув полегшення. На його думку, рішення правильне, але – сильно запізніле.

«Норма про звільнення полонених з військової служби давно є в міжнародному законодавстві, яке в тому числі ратифіковане Україною. Зараз її перенесли в національне законодавство, - розповідає військовий. – Після прийняття закону ми відчули себе вільними, зрозуміли, що в нас є вибір. Бо до цього статус військового, який був в полоні нічим не відрізнявся від тих, хто не пережив такого досвіду».

Захисник розповідає, що колишні військовополонені «привозять» з собою психологічні травми, які доводиться довго лікувати. Одна з великих проблем – те, що в армії їх часто ігнорують до тих пір, поки вони не призведуть до серйозних наслідків.

«В моєму підрозділі ігнорування психологічних проблем одного солдата призвело до того, що він вчинив суїцид, - розповідає Євген Шибалов. - У звільненого з полону бійця психологічна реабілітація дуже розтягнена в часі. Наслідки полону наздоганяють постійно – страхи, нічні жахіття, фобії. Особливо, коли стається щось, що знову повертає ризик потрапляння в полон».

Військовий також стикнувся з такими реаліями. Після звільнення з полону він одразу повернувся у свій батальйон та потім за наказом всіх колишніх полонених перевели в резервні роти.

«Після цього прийшла вказівка весь тимчасовий склад резервних рот розподілити по підрозділах. І мені зачитали нову посаду - стрілець-снайпер механізованої роти. Мене вибив з колії такий поворот подій. Я вже готувався виконати наказ, прийшов з речами, але не зміг – мене знову госпіталізували в психіатрію, втретє за рік після повернення з полону. Тільки, коли я вийшов з лікарні, наказ про переведення скасували».

Євген розповідає, що доволі часто в армії немає індивідуального підходу для колишніх полонених. Людей можуть призначати на бойові посади за списками, не вивчаючи досвід та ситуацію військових.

«Кожен полонений стикався з ризиком, що йому відмовлять навіть в такій дрібниці, як індивідуальний підхід. Що тобою заткнуть діру в бойовому підрозділі і забудуть, - розповідає захисник. - Після 18 травня всім стало спокійніше, бо, якщо не враховують твій психологічний стан і побажання при визначенні місця служби, у відповідь можна написати рапорт про звільнення».

Євген, як і багато інших колишніх полонених, поки що не вирішив, чи буде звільнятися з армії.

«Я впевнений, що більшість колишніх полонених цим правом не скористаються. Але вони говорять, що будуть тримати його, як козир в рукаві, щоб вибити собі посади, де вони справді можуть бути корисними», - розповідає військовий.

Він вважає, що колишні полонені, які мають великий бойовий досвід, могли б реалізувати себе, як інструктори, штабні працівники, адже знають, як все відбувається на службі, і не прийматимуть непотрібних рішень. Також багато хто захопився психологією і хотів би пройти курси військових психологів.

Читайте також: Не тільки протезування – ветеранам надаватимуть кошти на різні стоматологічні послуги

Поневіряння по ВЛК та проблеми з отриманням УБД

Євген розповідає, що за законом звільнені з полону військові мають такі ж пільги, як і всі інші захисники. Але не всі можуть їх вибороти.

«Після обміну починаються поневіряння по ВЛК. Для полонених великою проблемою є отримання УБД, бо можуть загубитися документи, які підтверджують, що людина брала участь в бойових діях, і потрапила в полон в бою. Часто, якщо після полону переводять в іншу частину, з попередньої не можуть надати таку довідку, бо там вже змінилося командування, особовий склад», - говорить військовий.

Крім того, за словами Євгена, лікарі під час проходження ВЛК на свій розсуд тлумачать наслідки полону для здоров’я.

«Багато з них не хочуть записувати їх, як травми, пов’язані  із захистом Батьківщини, бо в нас замість довідки про обставини поранення є тільки довідка про перебування в полоні. Коли я проходив ВЛК, ледь не дійшов до суду з неврологом, - розповідає чоловік. – В полоні мене катували струмом - вішали на вуха електроди та пропускали струм через голову. Через це в мене головні болі, погіршилися пам'ять та зір. Після обміну я зробив МРТ, який показав, що вся лобна доля мозку в мікрошрамах. А невролог на ВЛК  почав мене переконувати, що це вікові зміни».

Військовий говорить, що дуже важливо внести зміни в законодавство – вказати, що для отримання заключення про те, що травми і хвороби, пов’язані з захистом Батьківщини, треба надати або довідку про обставини поранення  травм і каліцтва, або довідку про перебування в полоні.

«Це вирішить дуже багато проблем. Я проходив ВЛК після першого лікування в психіатричному стаціонарі. Поки я його пройшов, ефекту лікування  вже майже не було – я знову був злий та розхитаний.  На ВЛК я витратив майже  два місяці, бо кожному лікарю треба було щось доводити, проходити додаткові обстеження, звертатися до керівництва. Це викликає розчарування, бо коли ти повертаєшся, всі тобі раді і вдячні, а потім починається така боротьба», - розповідає Євген.

Багато людей не мають сил та бажання проходити всі ці «кола пекла», а тому – залишаються без пільг, на які мають право. Наприклад, вимушені самостійно купувати ліки, які б могла надати їм держава.

Євген радить тим, хто пройшов полон, не ігнорувати свій психологічний стан і вчитися навичкам самодіагностики, щоб одразу розуміти, коли стає погано і реагувати на це.  Крім того, багато можливостей реабілітації доводиться шукати самостійно.

«Є психотерапевти, які пройшли додаткове навчання, як працювати з бойовими травмами і надають безкоштовну допомогу військовим, але не всі про це знають. Наприклад, цим займається організація «Блакитний птах». Іноді юристи погоджуються безкоштовно надати консультацію, є приватні клініки, які надають великі знижки або навіть  безкоштовне лікування», - розповідає військовий.

Читайте також: Мама, бабуся та захисниця – історія Людмили Менюк, яка пішла на фронт після загибелі сина

Статті та книга для військових і цивільних

Після пережитого Євген Шибалов вирішив поділитися досвідом з іншими військовими та цивільними, які теж можуть в майбутньому взяти до рук зброю.

«Я написав статтю про те, як  не потрапити в полон, який максимум може зробити військовий, щоб намагатися уникнути цього. На реальних історіях розповів, як це стається.  Друга стаття виникла з думки про те, що дарма у курсі бойової підготовки немає лекцій про те, що може чекати у полоні, як його пережити. Я вирішив написати про це, бо від полону не застрахований ніхто, і люди мають розуміти, як це відбувається, продумати собі якусь стратегію виживання. Статті опублікувало видання «Дзеркало тижня»», - розповідає військовий.

Також наразі Євген Шибалов пише книгу про полон. Його головна мета – щоб люди знали реальні історії людей, які там були, щоб розуміли, що вони герої, а не боягузи, які здалися.

«Після закінчення війни ніхто не має забути про справжніх героїв, які стримали російську навалу ціною власної свободи», - говорить військовослужбовець.

Нагадаємо, ветеранів запрошують на освітній курс «Повернення додому».

Фото: скріншот з відео