Львів, центр міста, спортивний майданчик біля Порохової вежі. Щодня туди приходить реабілітолог Юрій Трігуб, щоб займатися з тими, хто цього потребує.

Просто неба чоловік організував безкоштовні заняття для ветеранів та військових, а також – не відмовляє у допомозі цивільним. До нього звертаються з болем у спині та ногах, захворюваннями хребта і запальними процесами в суглобах. Тож біля звичайних турніків та брусів Юрій самотужки облаштував тренажери «Правило», петлю Гліссона, лавку Євмінова.  Крім того, на кожне тренування приносить інверсійні черевики, резинки, палки для скандинавської ходьби. «Свій реабілітаційний центр я ношу у себе на плечах, - жартує чоловік. – Допомагаю усім. Безкоштовно і безкорисно». Про свої заняття, пацієнтів і тренажери, на яких займалися ще козаки-характерники  Юрій Трігуб розповів для сайту veteran.com.ua.

Читайте також: "Робимо повернення для ветеранів менш болісним": у Львові працює перший в Україні Абілітаційний центр

«На фронт не беруть, тому я тут»

Юрій переїхав до Львова з Харкова після початку повномасштабної війни. У рідному місті він мав великий реабілітаційний центр для військових. З 2014 року активно почав займатися волонтерством, виїжджав на фронт з тренажерами, щоб лікувати оборонців, а всі послуги у власному закладі захисникам надавав безкоштовно.

«Раніше, 25 років поспіль, я був інструктором по бодібілдінгу. Потім почав займатися реабілітацією, і останні десять років лікую людей, - розповідає Юрій Трігуб. - Зараз мій центр у Харкові зачинений, бо по факту це військовий об’єкт і лікувати там захисників небезпечно».

Новий заклад у Львові реабілітолог відкривати не став – це потребує великих коштів, а він хоче і надалі допомагати людям безкоштовно.

«До Львова мене відправили, як військового волонтера від «Азову», я працював тут, а коли завершив свої завдання – вирішив далі займатися реабілітацією. Всі мої діти воюють, а мене на фронт не беруть – два інфаркти, і вік– майже 60 років. Хлопці розуміють, що я буду їм лише заважати, тому я вирішив щось робити на своєму місці і почав заняття, – згадує чоловік. – Відкривати реабілітаційний центр – це коштовно. Потрібно платити за оренду, за електрику, за землю. Тоді доведеться брати з людей гроші, а куди їм податися, якщо їх в них немає?».

Читайте також: Реабілітація з видом на Карпати: захисник Олег Ревега побудував унікальний купол для побратимів та ветеранів

Тренажери з мішків з піском та дошок

Спортивний майданчик реабілітолог «переробив» своїми силами. Для деяких тренажерів знадобилися мішки з піском, хтось приніс дошки, багато приладів збереглося у Юрія з харківського центру. Так потроху люди почали дізнаватися про безкоштовні заняття.

«Я працюю щодня з 09:00 до 12:00, іноді затримуюся до 13:00, - розповідає чоловік. – Займався б і більше, але зараз дуже спекотно, а даху на майданчику немає. Коли йде дощ, також заняття доводиться скасовувати. Я звернувся до місцевого управління молоді і спорту і попросив зробити нам дах, щоб я міг взимку працювати, щоб люди могли приходити і отримувати безкоштовне лікування. На це мені сказали, що «не на часі».

Приміщення знайти також поки що не вдалося. Приходити можна з будь-якими проблемами. Та, незважаючи на перепони, Юрій продовжує займатися з усіма, хто приходить на майданчик.

«Є ветерани, військові, які приїжджають на ротацію, але зараз навіть більше цивільних. Серед них – люди, яким 70 років, хлопець з ДЦП, є людина з хворобою Паркінсона, - розповідає чоловік. – Можна приходити з будь-якими проблемами: ноги, спина, суглоби, хребет, головні болі. Варто розуміти, що наш хребет – це комп’ютер, від якого залежать всі внутрішні органи, і якщо в ньому стався збій, його треба «полагодити».

Юрій зазначає, що всі люди, які відвідують заняття, отримують результат. Спочатку вони проходять лікування, потім – тренуються під наглядом реабілітолога. Трапляються навіть випадки, коли пацієнтів вдається буквально поставити на ноги.

«Є хлопець, який не ходив.  В нього був сепсис, його лікували і долікували до того, що він рік пролежав і не міг встати. На наших заняттях я його «витягнув», розтягнув, він почав ходити, а зараз бігає», - розповідає Юрій Трігуб.

Читайте також: Перемагають себе та обростають м’язами – у Черкасах ветерани опановують волейбол сидячи

Різновиди тренажерів

Основний тренажер на майданчику – «Правило» (з наголосом на «и»). Він потрібен, щоб розтягнути тіло людини, і, в першу чергу, корисний для спини, суглобів, зв’язок. Юрій розповідає, що тренажер вигадав ще відомий давньогрецький лікар Гіппократ, а також такі вправи використовували українські козаки-характерники.

«Витяжкою займалися наші пращури – перед боєм та після, адже вона піднімає силу духу, проробляє усі м’язи, які не використовуються в інших вправах, - розповідає Юрій Трігуб. – Працює тренажер так: людина підвішується за руки та ноги, я її трохи піднімаю, роблю скручування та поступово витягую. Так, наприклад, можна вилікувати грижі».

Реабілітолог наводить приклад, що таким чином часто витягуються звірі – прогинаються та потягуються і домашні коти, і великі леопарди та леви.

«Оце і є «правило». Та людина так не робить, тому було придумано такий тренажер», - пояснює чоловік.

Також Юрій облаштував на майданчику Лавку Євмінова, на ній займається з літніми людьми.

«70-річного дідуся, у якого, наприклад, патологія хребта, я підняти не можу, тому з людьми похилого віку працюю на іншому тренажері, - пояснює реабілітолог. - Також є «Петля Гліссона» – це витяжка шийного відділу. Вона потрібна людям, в яких болить голова. Крім того, беру на заняття інверсійні черевики. Якщо в людини болить поперек і вона боїться пробувати лавку або «правило», я використовую їх. Вдягаю черевики, підвішую на турнік вниз головою і страхую. Так у пацієнтів покращується кровообіг і больовий синдром зникає».

Юрій розповідає, що і надалі збирається продовжувати свою справу і сподівається, що у майбутньому на заняття буде приходити більше людей, про тренування дізнається більше ветеранів та військових, допомога яким має бути першочерговою.

«Реабілітація та допомога людям – це моє життя», - наголошує реабілітолог Юрій Трігуб.

Нагадаємо, ветеран з Тернопільщини отримав грант на розвиток власної клініки.

Фото: з архіву героя, з відкритих джерел