"Дуже часто після реабілітаційних,  медичних закладів ветерани та цивільні  повертаються додому і не знають, що їм далі робити, як далі жити. Цей перехід для них є максимально болісним, а адаптація потребує багато сил,  - каже керівниця та засновниця проєкту Абілітаційного центру Анна Горкун. – І цей дуже сильний удар ми намагаємося нівелювати, підтримати людину у цьому важкому етапі життя".

Читайте також: Реабілітація з видом на Карпати - захисник Олег Ревега побудував унікальний купол для побратимів та ветеранів

Центр працює з березня 2024 року у Львові: це перший подібний заклад в Україні. У ньому створено безбар’єрний житловий простір, де ветерани, ветеранки та цивільні з травмами внаслідок війни можуть пройти соціалізацію та адаптуватися до життя в нових умовах. Допомагає їм у цьому кваліфікована команда хабу - зокрема, психологи, реабілітологи, масажисти. Крім того, для резидентів (так називають тих, хто проходить абілітацію) проводять безліч корисних заходів та активностей.

Як саме допомагають у Центрі та чому це важливо, Анна Горкун розповіла в інтерв’ю veteran.com.ua.

Абілітація має відбуватися в межах міста

Ідея створення Абілітаційного центру не впала "зі стелі". Анна від початку повномасштабного вторгнення займається створенням прихистків для внутрішньо переміщених осіб, один з її проєктів за цим напрямком – "Safe Place" у Львові. А близько півтора роки тому вона почала отримувати багато запитів вже від ветеранів та ветеранок стосовно створення житлового простору для них:

"До нас зверталися ветерани щодо можливості десь проживати. Львів за останні роки перетворився на реабілітаційний хаб, тож сюди їде чимало людей саме за такими послугами чи медичною допомогою, а місць у лікарнях часто не вистачає.  У мене з’явилася ідея створення інклюзивного прихистку, в якому можна було б приймати людей з інвалідністю, після ампутацій, на кріслах колісних, адже таких локацій як на той час, так і наразі в місті немає. І з цього й почалася історія створення нашого Центру: кошти на нього нам вдалося залучити у співпраці з великими іноземними фондами".

Читайте також: «Найкраща реабілітація – поставити собі мету»: історія ветерана, який відкрив капсульний готель

Після цього Анна разом з іншими членами команди почала пошук локації. Від початку під проєкт пропонувалися різноманітні приміщення у передмісті Львова, однак це протирічило його головній ідеї: соціалізація, адаптація та повернення до активного життя ветеранів і цивільних з травмами має відбуватися в межах міста. На думку жінки, дуже важливо, коли виходячи з Центру, людина може легко дістатися кафе, супермаркетів, погуляти в парку чи відвідати якийсь заклад.

Через два місяці ідеальне приміщення було знайдено – у центральній частині Львова. Сьогодні в Центрі обладнані вісім інклюзивних кімнат для людей після ампутацій та на кріслі колісному, зручні ванни та інклюзивна кухня, крім того, тут є підйомник та пандуси. Проходити курс абілітації резиденти можуть в "амбулаторному" режимі, відвідуючи заклад з дому, або в "стаціонарному". Проживати тут ветеранам і цивільним дозволяють разом з родинами, адже присутність близьких пришвидшує процес повернення до активного життя та соціалізаціі.

Абілітація як своєрідний квест

Основною задачею абілітації є набуття і відпрацювання нових навичок,  необхідних для якісної та нетравматичної інтеграції ветеранів в суспільство, спільноту та сім’ю після поранення і реабілітації.  Стандартний курс триває три тижні, протягом яких з резидентами працюють психологи, масажисти-реабілітологи, коучі та інші фахівці. Тут проводять як індивідуальні, так і групові сесії, влаштовують різноманітні заходи, залучаючи спеціалістів та спікерів "ззовні". Крім того, резидентам доступні безкоштовні заняття з плавання, джиу-джитсу, адаптованої йоги, біосугестії, арт-терапії та інші. За час існування Центру допомогу тут отримали близько 150 осіб.

Читайте також: Перемагають себе та обростають м’язами – у Черкасах ветерани опановують волейбол сидячи

"Йога-нідра - дуже популярний напрямок,  тому що вона дозволяє розслабитися,  отримати момент самозанурення, тут не передбачаються інтенсивні фізичні навантаження, більше схоже на медитацію. Також популярна  терапевтична спільнота з керівником нашого Центру, ветераном, психологом Сергієм Тітаренком, - розповідає Анна. – Ми також проводимо чайні церемонії, іпотерапію, так звану вогневу терапію – коли резиденти їздять на полігон постріляти. Ми запустили перші у Львові інклюзивні заняття з плавання, джиу-джитсу, а з вересня стартує адаптивний крос-фіт – такого напрямку в нашому місті ще теж не було".

Резиденти Центру відвідують сеанси у психолога та отримують інші послуги: зокрема, юридичні консультації,  підтримку внутрішнього ком’юніті. Крім того, вони беруть участь у розробці та плануванні інтервенцій та заходів абілітаційного процесу, які індивідуально підбираються під запит людини.

Паралельно з індивідуальними процесами абілітації резиденти створюють терапевтичну спільноту, яка базується на рівноправності, незасудженні, взаєморозумінні, взаємопідтримці та взаємодопомозі. Таким чином відбувається ідентифікація себе з іншими, навчання та зміна поведінки через участь, спостереження та взаємодію з іншими.

Читайте також: Чотирилапі каністерапевти: як військовим та ветеранам допомагають у Центрі DOCADOG в Рівному

Анна підкреслює, що Абілітаційний центр не є медичним закладом, а працює з відновленням навичок та адаптацією ветеранів і цивільних з пораненнями до нових умов життя:

"До нас потрапляє багато людей на кріслах колісних, після протезування. Тож процес абілітації ми перетворюємо на певний квест: запитуємо в резидента, які в нього цілі та задачі, куди хочеться рухатися далі у житті. Інколи нам ставлять дуже чіткі, зрозумілі цілі, а інколи – дуже цікаві та трохи несподівані. Наприклад, Яна з Авдіївки, яка втратила ногу, хотіла адаптуватися так, щоб самотужки приготувати борщ та мати змогу перенести каструлю з плити в холодильник. А ще був резидент, який захотів навчитися танцювати танго: як для людини з високою ампутацією, це для нього був спосіб довести собі, що він може рухатися та активно жити: така місія в рамках нашого проєкту. Ми знайшли тренерку, підібрали програму, і в результаті він станцював своє перше танго після абілітації".

Про роль сім’ї у процесі абілітації та плани Центру на майбутнє

"Родина має величезне значення в процесі абілітації, і навіть наші партнери зазначають, як класно, що  ветерани можуть проживати разом з близькими.  Але і члени родини мають також отримувати психологічну підтримку, розвантажуватися, адже в одну мить їхнє життя фокусується на близькому, який отримав травму, - зауважує Анна Горкун. – Тому ми співпрацюємо з фондом "Близькі", які проводять навчання, надають психологічну допомогу сім’ям військових та ветеранів на базі нашого Центру". 

Читайте також: «Я бачив багато дитячих сліз» - після звільнення зі служби спецпризначенець виготовляє іграшки

Щодо планів на майбутнє, то засновниця проєкту насамперед називає продовження роботи закладу на довготривалий період. Наразі щодо цього питання тривають перемовини зі Львівською обласною військовою адміністрацією. А в перспективах – розширення програми на інші регіони, де також існує потреба у створенні алібітаційних центрів.

Долучитися до програм Центру можна як у рамках абілітаційної програми, так і поза нею: усі заняття є безкоштовними. До закладу  можуть звернутися ветерани і цивільні після поранень, які можуть самостійно за собою доглядати, мають навички самозарадності або залучають з собою супровід.

Наразі Центр активно співпрацює з реабілітаційними закладами Львівщини, однак пройти курс абілітації можуть і мешканці інших регіонів України. Щоб стати резидентом, необхідно заповнити онлайн-форму, а з приводу додаткових питань - звернутися за телефоном: 0 (98) 364 42 68.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про фонд "Після Служби". Там ветеранам  надають кошти на реабілітацію, освіту і допомогу юристів.

Фото: надані Абілітаційним центром