28-річний Валентин Олексієнко з Бучанського району Київської області до великої війни мав спокійне, влаштоване життя. Кохана дружина та донька, робота торговим представником у столиці, що приносить задоволення. Однак 24 лютого 2022 року все перевернулося з ніг на голову – як і для більшості українців.

Населений пункт, в якому мешкала родина Валентина, потрапив під окупацію. Згодом йому вдалося евакуювати рідних у безпечне місце, а самому -  вступити до лав ЗСУ. Минулого літа чоловік отримав важку травму внаслідок нещасного випадку у зоні бойових дій – і його життя знову поділилося на "до" та "після"…

Читайте також: "Коли ми співаємо, ми живемо" - вокальна тренерка з Києва створила ветеранський гурт

Наразі ветеран проходить реабілітацію в Центрі Unbroken і навчається жити наново. А ще - малює картини в унікальній техніці - за допомогою крісла колісного. Про відновлення за допомогою мистецтва, нові реалії і сенси він розповів в інтерв’ю veteran.com.ua.

"Про мене казали, що я не доживу й до ранку"

Валентин Олексієнко долучився до війська на 20-й день повномасштабної війни, попередньо евакуювавши родину з кумом та друзями на Хмельниччину. Служив у 3-й окремій танковій бригаді: спочатку  - на Київщині, а коли окупанти залишили область, його разом з побратимами перевели на Запорізько-Донецький напрямок.

У березні 2023 року чоловік пройшов офіцерські курси та отримав посаду командира танкового взводу, а пізніше – заступника командира роти.  Ввечері 19 липня 2024 року на Харківщині він зазнав важкої травми внаслідок нещасного випадку.

"Ми тоді облаштовували фортифікаційні споруди. Було дуже спекотно, і вирішили скупатися в озері, щоб змити з себе пил та бруд. Я пірнув, вдарився головою об дно та, як виявилося пізніше, зламав шию, -  пригадує захисник. – Цікаво, що це місце не було незнайомим – я вже пірнав там кілька разів, і все було добре. Прикро, що 2,5 роки пройшов бої на трьох напрямках, а в результаті ніби сам собі зробив біду".

Валентин каже, що після удару об дно був притомний, однак вже не міг рухатися. Через це виплисти на поверхню самостійно не вдалося – врятували побратими. Його одразу відправили до військового шпиталю в Харкові, де нейрохірург за результатами комп’ютерної томографії виніс жорсткий та страшний вердикт: "не доживе й до ранку". Однак попри невтішні прогнози, ветеран вижив, навчається обслуговувати себе в побуті (на сьогодні він не відчуває тіла нижче грудей) та почав малювати колесами крісла колісного.

"Я не будую ілюзій та знаю, що все життя вже проведу в кріслі колісному. Поки що в мене не працюють пальці на руках, але над цим ми працюємо з ерготерапевтами у Реабілітаційному центрі Unbroken. Також займаюся з фізичним терапевтом – прокачуємо руки, робимо фізичну підготовку, навчаюся сам вставати з ліжка, пересідати в крісло, щоб бути більш самостійним, - ділиться чоловік. – Я навіть вчився їсти – для цього на руку вдіваю спеціальні апгрейди та вставляю ложку".

На малювання надихнув приклад дружини

Найбільшою підтримкою для Валентина є його дружина, яка поруч із перших днів після травми. Вона й надихнула на творчість, коли сама почала відвідувати уроки малювання в реабілітаційному центрі. Прийшовши разом з нею, чоловік якось озвучив ідею намалювати щось колесами крісла. Таку нестандартну пропозицію спочатку ніхто не сприймав серйозно, але її почула дружина мера Львова Катерина Садова та підтримала ветерана. Щоб допомогти в реалізації, познайомила з місцевою мисткинею Зіркою Савкою. Відтоді й почався творчий шлях Валентина.

Читайте також: Перші рядки написав у Харківському шпиталі - ветеран Андрій Каспшишак видав книгу "Легенда про Вільних"

                                                                      Ветеран з коханою дружиною

"Разом з Зіркою ми обговорюємо, що я хочу  бачити на своїй картині, який хочу вкласти посил, а вона ділиться власним баченням. Вона стає над холстом, коли я починаю малювати, бо їй краще видно з висоти зросту, намазує на колеса фарбу, підказує, куди мені краще рухатися, де залишаються сліди. І ось так спільними зусиллями ми створюємо картини", - розповідає чоловік.

Перша картина була намальована на холсті з кімнату – приблизно два на три метри. А наприкінці липня Зірка та Валентин зобразили в дворику львівської Ратуші "Повороти долі" – робота має розміри 1,5 на два метри та виконана в жовтому та чорному кольорах. У неї ветеран вклав глибокий філософський сенс.

"Всі ми плануємо щось на майбутнє – світле, прекрасне, мріємо про якісь здобутки на своєму шляху. Але доля інколи підкидає різні повороти  - як погані, так і хороші. На моїй картині жовтий – колір позитиву, а чорний – як ознака невдалих поворотів життєвих. Я хочу, щоб люди не втрачали надії, не здавалися та не опускали руки, коли трапляється щось погане – наприклад, як зі мною. Бо все в житті можна змінити на краще, "вижати" із себе якомога більше – у будь-якому стані", - каже митець.

У планах – творча колаборація зі львівською мисткинею

Взагалі ідея малювати колесами прийшла до нього навесні, а втілювати її в реальність він почав лише влітку цього року. Кожна робота створюється експромтом – без "репетиції", але з розробкою приблизної схеми руху крісла. Однак остаточний малюнок "приходить" у самому моменті – коли додаються нові мазки та цікаві елементи.

Читайте також: "Мрію зібрати ветеранську трупу" - захисник Володимир Тука запустив акторські тренінги для побратимів

В "арсеналі" Валентина  - дві картини в жовто-чорних кольорах, які згодом доповняться ще двома та складуть серію. Малювання для чоловіка  - не просто захоплення, але й велика ментальна реабілітація: під час роботи він повністю занурюється у процес, розслабляється, відволікається від думок та відчуває, як "відпочиває мозок".

Творчий шлях ветерана тільки розпочався, і він ще має чимало ідей. Однією з них щиро поділився і з veteran.com.ua. У серії жовто-чорних картин буде робота, створена в колаборації з Зіркою Савкою. Частину намалює Валентин, а "щось від себе" додасть і пані мисткиня - і вийде "цікавий творчий дует".

Нагадаємо,  раніше ми публікували історію ветерана Євгенія Шваба. Він пережив пряме влучання танка в окоп, зазнав важкого поранення та 40 днів провів у реанімації. Однак, попри непрості випробування, відновився та почав нове активне життя – щоб бути в очах маленького сина героєм та взірцем.

Фото: Центр Unbroken, Ветеран Медіа, зі сторінки Валентина Олексієнка в соцмережі Instagram