Коли почалася повномасштабна війна, перед львів’янином Андрієм Каспшишаком питання, чи йти на фронт, не поставало. Ще в перші дні він долучився до 103 бригади територіальної оборони і за понад рік служби  побував на кількох гарячих напрямках на сході України.

Перебуваючи на лікуванні в Харкові, у ніч на 1 січня 2023 року почав писати фентезі "Легенда про Вільних". А світ книга побачила через понад півтора року у видавництві "Майстерня історій "Мрієлов", яке захисник після демобілізації разом з дружиною відкрив у рідному Львові.

Читайте також: "Коли ми співаємо, ми живемо" - вокальна тренерка з Києва створила ветеранський гурт

Про сенси книги, побратимів, які стали прототипами персонажів, та чому вона більшою мірою орієнтована на дітей, Андрій Каспшишак розповів veteran.com.ua.

"Ідея книги визрівала в моїй голові вже давно"

Перші рядки майбутньої "Легенди про Вільних" з’явилися у новорічну ніч у Харківському шпиталі: там Андрій перебував із запаленням нирок. Пригадує, що тоді, наприкінці 2022  - на початку 2023 років, росіяни почали обстрілювати українську енергосистему, і ці обставини стали своєрідним поштовхом для творчості. Світла та зв’язку майже не було, тож чоловік мав змогу сконцентруватися на книзі.

Ветеран каже, що ідея написати твір визрівала в його голові роками. Ще будучи десятирічним хлопчиком, він був членом однієї з львівських національно-патріотичних організацій для молоді. А одного разу, перебуваючи в горах, почув дивовижну легенду, яка й стала основою книги. У ній йшлося про щасливий край зі славним могутнім військом, яке славилося своєю потужністю та єдністю. Його не раз намагалися завоювати країни-вороги, але ці спроби закінчувалися невдачею. Впав же край лише тоді, коли чорнокнижник розсіяв перед воїнами зілля розбрату – зневірені та розчаровані один одним, роз’єднані, вони просто розійшлися по світу.

"Тоді легенда настільки мені запам’яталася, що я проніс її крізь все життя,  - ділиться письменник. – Але у своїй книзі цій історії я додав надії, більш позитивного забарвлення. У мене князь зміг зібрати військо знову та звернувся до мольфара, щоб той "запечатав" його останнє магічне слово, здатне повернути єдність. Це слово заховане в чарівному краї, і коли буде потреба, люди зможуть його знайти та відродити могутність".

Читайте також: "Ветерани мають величезний потенціал" - Марко Мельник після фронту заснував книжкове видавництво


За сюжетом фентезі, шукатимуть це слово двоє 11-річних дітей, коли на Крилату Землю нападе Імперія Рабів, і вона потребуватиме потужного захисту. На цьому шляху  Северин і Меланка зустрінуть різноманітних чарівних істот з українських міфів – зокрема Полудницю, Блуда, Лихо, Бабаїв та навіть Мару з її посіпаками чортами.

"Я хотів подарувати друзям друге життя на сторінках книги"

Деякі з персонажів "Легенди про Вільних" мають реальних прототипів. Це п’ятеро друзів та побратимів Андрія, які пішли на фронт у період з 2014 по 2022 роки та віддали за Україну життя:

1. Поет, видавець, сценарист, засновник концептуального літературного проєкту "Дух Нації", стрілець 24 Бригади Короля Данила  Юрій Руф;

2. Вихованець ОУМ "Спадщина", активний учасник Революції Гідності, офіцер 5-ого окремого штурмового полку Ярослав Матвіїв;

3. Активний учасник Революції Гідності та АТО, молодший лейтенант 103-ї бригади сил територіальної оборони Ростислав Шийко;

4. Громадський діяч, учасник Революції Гідності, молодший лейтенант, командир взводу окремої зведеної штурмової роти "Карпатська Січ" 93 ОМБр Мирослав Мисла;

5. Журналіст, громадський діяч, Герой України (посмертно), молодший лейтенант 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила Тарас Матвіїв.

"Я зростав у національно-патріотичній організації, тож багато моїх друзів пішли воювати в різні роки. І сьогодні, коли приходжу на львівське кладовище, до ховають воїнів, маю відвідати близько 20 могил, - із сумом каже ветеран. – Найбільш близький мій друг, з яким я будував хатинку на дереві в дитинстві, Ярослав Матвіїв загинув 26 серпня 2022 року. Це був величезний удар для мене, і мені хотілося дати йому та ще кільком друзям друге життя. Так п’ятеро з них стали прототипами персонажів "Легенди про Вільних". Я хотів, щоб якщо людина не може вже жити в реальному світі, то про неї могли б хоча б прочитати на сторінках та пам’ятати її". 

Читайте також: "Це не буде "зефірне" кіно" - режисерка розповіла про фільм про відновлення ветерана з ампутаціями

Андрій підкреслює, що його твір орієнтований на дитячу аудиторію, тому головними героями зробив брата з сестрою. Таким чином він прагнув залишити послання "молодим серцям" та достукатися до покоління українців, яке тільки підростає. Каже, що через книгу хотів донести дітям розуміння про події, які наразі відбуваються в нашій країні, пояснити, чому відбувається війна з росіянами, а родини змушені жити в розлуці.

"Діти краще розуміють дітей, але у виборі цих персонажів не було занадто глибокого сенсу типу "діти все врятують". Скоріше я обрав їх, щоб маленьким читачам було цікавіше. Але думаю, що книга буде до вподоби і дорослим. От тут якраз і була закладена надія на нове покоління, яке зможе вирости вільним, без радянського минулого та страху", - додає письменник.

                                       Андрій з дружиною Наталею

За словами Андрія Каспшишака, написання "Легенди про Вільних" мало для нього терапевтичний ефект. Коли він занурювався у магічний світ книги, концентрувався на тексті, то відволікався від навколишніх подій та відпочивав. Творчість допомогла йому відновитися й після демобілізації.

Наразі разом з дружиною ветеран розвиває власне видавництво та продовжує писати. Наступного року планує видати розслаблюючу, душевну, веселу  "Різдвяну історію". Це розповідь про підлітка, який мріє зустрічати свята з друзями в місті, а натомість змушений їхати з батьками у глухе село до бабусі з дідусем. Він очікує, що доведеться вмирати від нудьги, але опиняється у вихорі пригод, зустрічаючи чугайстра та інших міфічних істот.

Нагадаємо, ветеранка Ольга Дрогобецька отримала грант на відкриття майстерні. Простір, де люди зможуть займатися різними видами творчості, має з’явитися у Вінниці до кінця року.

Фото: з архіву Андрія Каспшишака