"У полоні я боявся одного — що не встигну сказати мамі, як сильно її люблю… І написав пісню. Написав у темряві, у тиші, де був тільки Бог, я і спогади", - відверто розповідає Владислав Каретник.

24-річний чоловік закінчив Академію Національної Гвардії України, брав участь в обороні Маріуполя та пройшов випробування майже трирічним полоном. Про період поневолення пригадує неохоче: каже, що триматися допомагали приємні спогади, кілька листів від близьких та музика. Там ветеран створив 16 пісень, і одну з них вже записав на студії після звільнення – про маму.

Читайте також: "Коли розповідаю про полон, дорослі чоловіки плачуть" - історія оборонця Маріуполя Дмитра Канупєра

Історією захисника поділилися в прес-службі Національної Гвардії України.

"Коли складеш 11 пісню, тоді й вийдеш з полону"

У 2017 році Владислав вступив на навчання до Академії НГУ, а в січні 2021 року за розподілом потрапив до Запоріжжя. 15 грудня виїхав на ротацію до Маріуполя, і до повномасштабного вторгнення росіян ніс службу на одному з блокпостів. А пізніше була "Азовсталь", де разом з побратимами ремонтував техніку.

Про той період розповідає неохоче – як і про полон, який тривав з 17 травня 2022 року по 19 квітня 2025-го. Чоловік зізнається, що здаватися було страшно, адже це невідомість. Однак і залишитися на "Азовсталі" вже б ніхто не зміг: Маріуполь перебував в оточенні, з якого вибратися було неможливо. Тож цей варіант означав би вірну загибель.

"Я отримував ендорфіни з музики. Музика мені уже допомагала триматися, тримати себе в силах, відволікатися від усього, що відбувається навколо. У полоні я почав писати пісні. У нас не було ані паперу, ані ручки. Я вигадував строчку і разів 20, напевно, повторював у своїй голові, і потроху запам’ятовував. На це могли піти один-два дні або тиждень", - розповідає нацгвардієць.

Каже, що першу пісню, яка прийшла в голову, одразу захотів присвятити своїй матері – як вдячність за те, що народила та виховала попри всі труднощі. З нею у Владислава завжди були гарні, довірливі, дружні стосунки: вони багато розмовляли на різні теми, виїжджали відпочивати на річку – з палатками, гітарою, музикою.

Читайте також: "Його повернення – найбільша мрія" - ветеранка з Маріуполя відкрила кондитерську в Черкасах та чекає на чоловіка з полону

Складання пісень допомагало витримати випробування полоном і побратимам чоловіка. Коли в них був поганий настрій, депресивні думки, накривала тривога через невідомість, що відбувається з рідними та близькими, збиралися подалі від дверей камери та слухали пісні Владислава. Деякі з них навіть запам’ятовували та жартували, що чоловік буде винний їм безкоштовні квитки на свої концерти.

"Якось ми сиділи в камері в СІЗО, і я, напевно, склав тоді четверту пісню. І мені товариш каже: от коли складеш 11 пісню, тоді й вийдеш з полону. Це було як прикол, ми посміялися. Але коли я вже написав 16 пісню, я його дуже згадував", - із посмішкою пригадує ветеран.

Пісня про маму – подарунок на День народження

У червні 2023 року Владислав отримав першого листа від мами. Пригадує, що коли прочитав перший рядок почерком найріднішої людини "привіт, син", не зміг стримати сліз. Йому дозволили написати відповідь, а пізніше чоловік отримав ще два листи від мами та по одному від бабусі, сестри та подруги.

У переписці захисник повідомив близьким, що почав писати пісні. Але те, що першу хочу присвятити мамі,  - ні. Ще у полоні він мріяв, як запише цю пісню на студії та подарує їй на День народження. Повернувшись в Україну 19 квітня цього року, втілив цей задум у життя.

"Я не думав, що записувати пісню буде так круто, так емоційно. У мене дуже багато вражень за цей день, стільки позитивних емоцій, - ділиться Владислав. – Я познайомився з людьми, знайомства з якими раніше вважав дуже високими. А насправді вони дуже прості, мені було спокійно, я почувався вільно та провів час у дуже крутій компанії".

Читайте також: "25-й День народження я зустрів у полоні" - захисник Маріуполя Арн став героєм фільму "1000 днів волі"

Пригадуючи день повернення з полону, ветеран розповідає, що спочатку хвилювався, що його перевозять до іншого "виправного закладу", або ж що обмін зірветься з певних причин. Але коли наші хлопці побачили вже автівку з українськими номерами, то почали аплодувати всім автобусом. Вийшовши з нього, чоловік відчув, що нарешті повернувся додому, що тут на нього чекали, його раді бачити, і все погане вже завершилося.

Тепер Владислав Каретник проходить лікування та відновлює здоров’я, втрачене за роки полону. А ще займається творчістю – поки що записав лише першу пісню, але в пам’яті їх є15.

"Є пісня для мами, друзів, про Україну, про полон, про Маріуполь, про дівчину. Є дуже велика надія, що я запишу ці пісні. І я хочу, щоб Україна їх почула", - каже ветеран.

Нагадаємо, раніше ми публікували історію Олександра Деменка з позивним "Демон". Чоловік захищав Маріуполь, 20 місяців провів у полоні, а після повернення став активним учасником акцій на підтримку оборонців, які досі у неволі.

Фото: скріншот з відео