Стати прикордонником капітан Дмитро Єськін мріяв з самого дитинства, дивлячись на приклад батька-військового. Чоловік навчався у Мукачівському військовому ліцеї, у Національній академії ДПСУ, а навесні 2014 року вперше зіткнувся з російською агресією, коли у складі мотоманевреної групи вибув на Кримський перешийок.
Потім Дмитро пройшов не одну посаду в прикордонних підрозділах та загонах, що брали участь в АТО/ООС на Донбасі, аж поки доля не привела його в Маріуполь. Там близько року він прослужив на посаді першого заступника начальника відділу прикордонної служби – поки окупанти "не постукали" в місто наприкінці лютого 2022 року.
Читайте також: Пережив полон, чотири ампутації і став зіркою TikTok – історія ветерана Данила Мельника
З того дня на долю чоловіка випало чимало випробувань – розлука з родиною, важкі бої та понад два роки полону. На Батьківщину він повернувся близько місяця тому - 31 травня. Якими були 743 дні в неволі, читайте в нашому матеріалі.
"У полон виходили максимум на півроку"
З перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро з побратимами перебував на "Азовсталі". Їхнім завданням було прикриття одного з входів на територію заводу, а також контроль району пост-мосту через річку Кальміус. За спогадами чоловіка, росіяни майже цілодобово обстрілювали Маріуполь з різного озброєння: здавалося, що літаки працюють по місту постійно, лише з "перервою, щоб пілот міг прийняти їжу".
Ще перебуваючи на металургійному комбінаті, прикордонник інколи мав можливість зв’язуватися з близькими. До п’яти разів він зміг зателефонувати дружині та батькові, поки можна було спіймати сигнал мобільної мережі. Ці розмови підтримували та давали надію, що про місто не забули та прийде допомога. Пізніше родині він дзвонив через супутниковий зв'язок, однак діставатися до цієї точки доводилося під щільними обстрілами.
Читайте також: "Є відчуття, що цивільний і військовий - різні світи" - ветеран з ампутацією розповів про повернення до мирного життя
Через 86 днів оборони та важких боїв захисники Маріуполя отримали наказ вийти з "Азовсталі" у полон:
"Коли ми вийшли з "Азовсталі", був здійснений огляд наших речей. Те, що вони (окупанти – ред.) вважали цінним, забирали – одяг, взуття, золоті цепочки. А потім садили нас по автобусах", - розповів чоловік.
За його словами, оборонцям тоді казали, що в полоні доведеться провести кілька місяців, максимум – півроку. Однак у результаті прикордонник пробув у неволі більше двох років.
У полоні "лікували" ударами палицею по спині
Після боїв за Маріуполь Дмитро опинився у колонії в Оленівці на Донеччині: там його утримували кілька місяців – з 19 травня по 30 вересня 2022 року. Спочатку у бараці, розрахованому на сто осіб, окупанти розмістили близько 600 – полоненим доводилося спати на підлозі. Крім того, і харчування там було незадовільним – в основному, давали сильно виварені каші.
Потім ветерана перевели в Бєлгородську область. За його словами, умови утримання там були не кращі. На прогулянки відводилося не більше п’яти хвилин на день, однак полонених примушували розповідати, що вони гуляють по годині. Крім того, до наших оборонців постійно застосовували насилля – як фізичне, так і психологічне.
"Був постійний контакт зі співробітниками спецназу, які застосовували фізичну силу. (Били) руками, ногами, шокерами, палицями резиновими. Постійні приниження, образи типу "бандеровцы", "хохлы", "украинский талибан", "укронацисты", - розповів прикордонник.
Читайте також: Демобілізація після полону – військовий розповів, як звільнитися зі служби та які проблеми виникають на шляху
Полоненим росіяни розповідали, що Україну вже нібито поділили на кілька частин, а на них ніхто не чекає. Їх тримали в "інформаційному вакуумі" – якщо й надавали доступ до новин, то виключно створених ворожими пропагандистами.
Також бранцям не надавали медичну допомогу. Зокрема, Дмитро неодноразово звертався з приводу висипань на тілі та свербіжу. Припускає, що одного дня так набрид медпрацівникам, що йому приписали "унікальне лікування". Спецпризначенець тричі вдарив чоловіка резиновою палицею, пояснивши, що таким чином його вже "вилікував".
"Якщо в них була можливість, то нам одразу наносився фізичний вплив. Наприклад, якщо переплутав слова та випадково сказав українською, - поділився ветеран. – До офіцерів було гірше відношення, ніж до солдатів. В основному співробітники були сержантського складу, то вони могли легше ударяти солдатів… А через те, що я капітан, офіцер, мені потрібно було "дві порції" побиття".
Нагадаємо, раніше ми пояснювали, чому суспільство стигматизує ветеранів і як з цим боротися.
Фото: Держприкордонслужба