Реінтеграція ветеранів – популярна тема форумів, гучних державних програм, ініціатив приватних бізнесів й особливо громадського сектору. На перший погляд, можливостей для ветеранів дійсно багато – це безліч безплатних курсів, знижок на перекваліфікацію, й усі бізнеси ніби, як раді працевлаштувати захисника. Але чому за таких умов він вирішує все-таки повернутися на фронт?

Проблеми, з якими стикаються ветерани

Насамперед трохи сухої, але важливої аналітики. Згідно з "Дослідженням про ветеранську реінтеграцію" IREX, однією з головних проблем для ветеранів є необхідність отримання нової спеціалізації. Багато військових вступили до Збройних сил на строкову службу, а добровольці, які мали певну професію, не завжди можуть або хочуть повернутися до неї.

Читайте також: Ветерани можуть пройти курси перекваліфікації або отримати нову професію – умови програми

Основним питанням у цьому контексті залишається неможливість пройти якісну профорієнтацію, щоб краще усвідомити свої навички та потенціал. Таку послугу можуть надати тільки в Державній службі зайнятості, але за обмеженим списком. У підсумку – ветеран йде на безплатні запропоновані йому курси, але розуміє, що йому не цікаво чи взагалі не підходить і не має достатньої мотивації, щоб закінчити їх.

Ще однією важливою проблемою є відсутність належного скринінгу на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), проблеми з пам'яттю після контузій, які заважають зосередитися на новій цілі.

Наостанок, упередженість роботодавців стає ще одним бар’єром для повернення ветеранів на робоче місце. Попри те, що 47% українських компаній, за дослідженням Work.ua у 2024 році, відкриті до працевлаштування ветеранів, більшість із них (77%) не мають навчальних програм для рекрутерів, які б допомагали правильно оцінити військовий досвід кандидата.

Це призводить до того, що HR-фахівці часто не можуть підібрати вакансію, яка б відповідала реальним навичкам та досвіду військових.

Зазначене дослідження також вказує, що лише 12% компаній проводять змістовні навчання з комунікації з ветеранами для своїх співробітників, а лише 18% мають ефективні програми адаптації для нових працівників, що враховують потреби ветеранів. Комунікаційні бар’єри, невміння керувати тригерами та конфліктами всередині колективу роблять адаптацію на робочому місці ще складнішою.

Програма "Майбутнє" як модель успішної реінтеграції

Програма "Майбутнє" реалізується вже понад 1,5 року й була створена для того, щоб допомогти ветеранам не тільки підвищити власну кваліфікацію, але й знайти новий професійний шлях. Як менеджер проєкту, я пройшла з захисниками усі ці етапи, й зрозуміла, що без конкретно побудованої дорожньої карти – це не шлях реінтеграції, а хаотичні рухи, які кінець кінцем  лише демотивують. По-перше, за час служби їхній мозок адаптувався до взаємодії з іншими, оборонці діяли згідно з наказом, чіткому плану й військовим правилам. А тому, коли кажеш, що вони можуть обрати "будь-який освітній курс, який вони хочуть", то вони губляться і просять список навчальних закладів і професій. На цьому етапі ветерана можна порівняти з випускником школи, який має взяти відповідальність за своє життя і зробити крок, який визначить його майбутнє. Безперечно - приймати рішення, робити вибір і нести особисту відповідальність це один з пунктів адаптації, але не варто вимагати цього на початку шляху, треба дати час і підказати з чого почати.

Читайте також: Робота для ветеранів – захисників запрошують перевірити, як проходить працевлаштування у компаніях

По-друге, я побачила, як кожен крок не в той бік сприймається за поразку. Наприклад, найпопулярніший напрям, який обирають ветерани - це IT-спеціальності, бо ми звикли чути, що це гарний заробіток, ще й онлайн. Але мало хто порівнює свої власні та професійні якості з особливостями цієї сфери, як результат - покинуте навчання. Такі приклади були й в нас на початку реалізації програми, й це призводило до втрати мотивації. Тому друга важлива річ - це якісна профорієнтація і менторський супровід на цьому нелегкому шляху. З урахуванням цього досвіду ми побудували дорожню карту реінтеграції ветерана.

Дорожня карта шляху ветерана:

1. Чекап психолога. Першим і ключовим етапом є психологічна діагностика на наявність ПТСР або інших ментальних змін. Без цього будь-які інші кроки можуть бути малоефективними, адже психологічний стан є важливим для подальшого розвитку та успіху.

2. Консультація кар’єрного ментора. Це саме той фахівець, який допоможе ветерану краще зрозуміти власні навички, сильні сторони та визначитися з напрямком кар’єри. Разом з ветераном вони розробляють індивідуальний план дій.

3. Освітні програми. На цьому етапі ми надаємо ветеранам можливість пройти навчання у приватних або державних освітніх закладах, які відповідають їхнім новим професійним інтересам.

Читайте також: Робота по всій Україні – для ветеранів розробили е-Карту вакансій

4. Працевлаштування та супровід. Ветерани отримують підтримку у підготовці резюме, пошуку роботодавців та на етапі співбесід. Ми супроводжуємо їх до моменту успішного працевлаштування.

Успішні історії ветеранів у програмі

Один із яскравих прикладів нашої роботи — це історія оборонця Маріуполя, який звернувся до нас по нову професію. Він працював 30 років інспектором в поліції, збирався йти вже на пенсію, але війна внесла корективи. Після окупації Маріуполя він втратив все, і був змушений шукати нову роботу. На момент звернення до нас, ми ще не мали кар’єрних менторів, але з профорієнтацією нам допомогли партнери з DAN-IT. Професія була так якісно підібрана, що дружина Геннадія сказала, що це був як новий подих для нього, й він з нетерпінням чекав кожного заняття на курсі HR-спеціалістів. Наразі він допомагає в нашій організації іншим ветеранам за принципом "рівний рівному". Цікаво, що наш Геннадій Азжеуров – не був військовим, але під час оборони Маріуполя утримувався в полоні в Оленівці. Тому наш приклад досить унікальний, бо наш підхід "це полонений-полоненому". З огляду на нашу ЦА – це допомагає знайти спільну мову.

Саме таке взаєморозуміння знайшов Геннадій з оборонцем Володимиром Капчуком, проаналізувавши його навички, колишній досвід і цінності, наш кар’єрний ментор запропонував йому навчання в кулінарній школі. Здається, що людині, яка має освіту харчового технолога – запропонувати професію не важко. Але сам Володимир навіть і не розглядав повернутися у цю сферу. Наразі Капчук навчається у Франції у Тулузі, в кулінарній школі зірки Мішлен, але це вже зовсім інша історія.

Досягнення та перспективи проєкту "Майбутнє"

На сьогодні через програму "Майбутнє" пройшло понад 400 ветеранів, з яких 60 отримали консультації кар’єрних менторів. 20 – успішно працевлаштовані. Досвід програми може бути корисним для інших ініціатив, адже вже показує результат від комплексної роботи та індивідуального супроводу. Цей досвід ми готові масштабувати, самі вчитися та об’єднуватися  з іншими державний та приватними організаціями заради нових можливостей для ветерана.

Фото: "Серце Азовсталі"

Автор тексту: менеджерка програми "Майбутнє" ГО "Серце Азовсталі" Олександра Башкатова