До війни ветеран Олександр Жавненко зі Львова багато років присвятив хореографії. Саме у танцювальному колективі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією. Разом вони працювали у складі шоу-балету на круїзних лайнерах, брали участь у різних хореографічних проєктах і жили, як розповідає пара, «у ритмі танцю».

Проте чоловіку довелося долучитися до оборони країни. Після народження донечки Олександр пішов на службу до Нацгвардії, а згодом – у підрозділ «Азов». Захисник брав участь у боях за Серебрянський ліс та Торецьк, отримав важкі поранення і втратив обидві ноги.

Під час реабілітації дружина підтримувала ветерана і пообіцяла йому – він знову зможе і ходити, і танцювати, і вести активне життя. Наразі пара відкрила танцювальний простір і почала спільну власну справу.

Читайте також: Танець як терапія – у Запоріжжі ветерани відновлюють сили в ритмі зумби

Життя розділилося на «до» та «після»

Марія згадує, що їй нелегко далося рішення Олександра піти на службу. Проте жінка не відмовляла захисника, адже поважала його позицію та бажання захищати країну.

«Я жодного дня не казала «ні», тобто «не йди». Я розуміла, що він хоче йти, що це його позиція, патріотична позиція. Розуміла, що чоловіки мають ставати на захист своєї країни, тому це було лише питання часу», - згадує Марія.

Переломним в житті родини став день, коли Олександр отримав важке поранення. 1 жовтня 2024 року він разом з побратимами передислокувався на нові позиції і чекав своєї зміни. У якусь мить в бліндаж влучив артилерійський снаряд.

Втрату обох кінцівок Олександру, який вів активне життя, усвідомити було важко.

«Я багато ходив у гори, я міг танцювати з дружиною, займався футболом. Ноги – це було важливо як у повсякденному житті, так і в професійному: коли працював у сфері туризму, і був гідом, водив за собою групу людей скрізь», - розповідає захисник.

Читайте також: Втратив ногу на фронті і викладає акробатику – неймовірна історія ветерана Олександра Чайки

Сил додавала донька

Дружина ветерана Марія вірила, що він обов’язково встане на протези та зможе танцювати знову. Додатковим стимулом стали перші кроки донечки, яка у той час тільки вчилася ходити.

«Можна сказати, вони вчились разом ходити. Вона собі там бігала за ручку, і він уже там біля неї на кріслі колісному, потім уже на протезах, - згадує жінка. - Він саме тому залишився живий, бо в нього є майбутнє, яке треба ростити й підтримувати».

Перший танець після травми відбувся у львівському Будинку вчених. Олександр підняв Марію в повітря на протезах під їхню весільну пісню. Це стало символічним поверненням до життя та танцю.

Читайте також: «Довелося обирати – або я, або нога»: після ампутації ветеран Юрій Фурик викладає гімнастику і тренує військових

Відкриття танцювального простору та державний грант

Після реабілітації Олександр пройшов курси з підприємництва «Від ідеї до ветеранського бізнесу», де дізнався, як започаткувати власну справу. Разом із дружиною він вирішив реалізувати мрію – створити танцювальний простір у Львові.

Для цього подружжя отримало грант пів мільйона гривень у рамках державної програми «Власна справа».

Наразі танцювальний простір працює вже третій місяць. Марія проводить там заняття, а Олександр взяв на себе забезпечення й господарську частину.   Також простір можна орендувати для майстер-класів, творчих подій і кіновечорів.

«Нам немає коли опускати руки, маємо бути ефективні на 200%. Навіть перебуваючи у тилу, ти маєш працювати, рухати економіку, аби мати можливість підтримувати хлопців на передовій. Інших варіантів немає», - розповідає Олександр Жавненко.

Нагадаємо, в Івано-Франківську проводять заняття з аргентинського танго для ветеранів та їхніх дружин.

Фото: Суспільне Львів, "Львівська Пошта"